Дівчина стояла на узбіччі, дивилася у засніжений степ що у вечірніх сутінках зливався з небом.
Кирило їхав на джипі. Майнуло у голові, снігурка якась, то ж замерзне. Зупинив Кирило джипа. Вона повернулась до нього роздивлялася гарними очима кольору барвінку. Біла шкіра, рівненький носик, милі вуста, довге біле волосся заплетене у косу, лялька тай годі.
– Що ви тут робите? – запитав Кирило.
– Тут село було, – відповіла незнайомка.
– До революції було, тепер й цеглинки не залишилась. Ви тут сама?
– Сама, – відповіла вона, засумувала, – немає села, я повернусь додому.
– Ті хто вижив нове село заклали, не дуже далеко, але пішки не дійдете. Давайте я вас підвезу, – Подивився на її стрункі ніжки, вона взагалі наче у шкарпетках. Одягнена у комбінезон, що обтягує струнке тіло.
– Підвезіть мене, – погодилась дівчина, – мене Лілея звати.
– Як мою прапрабабцю, – усміхнувся хлопець, – А мене Кирило. Кирило Рубайніс, отаке смішне прізвище.
– Рубайніс? – перепитала Лілея, – то ти Рубайніс?
– Ми знайомі? Мені усе здається я вас десь бачив, Кирило почухав потилицю. Відчинив дверцята машини, – сідайте бо замерзнете. Лілеє.
– Називайте мене Лією, – усміхнулась дівчина.
Поки їхали до села, дівчина не зводила з хлопця очей, наче закохалася. Хлопцю стало лячно, може божевільна.
Зупинив Кирило машину на подвір’ї дідової садиби. Відчинив пасажирські дверцята, Лія подала тонку руку, наче царівна, Кирило допоміг їй вийти з машини:
– У вас тут родичі є? – запитав Кирило.
– Ти мій родич, – мовила панна.
– Як то? – здивувався хлопець.
На поріг вийшов дід Кирила, Дмитро Рубайніс, поглянув на сріблясту красуню, протер очі, радісно усміхнувся:
– Бабуся Лія прилетіла! Кирило що ж ти стоїш!? Веди прапрабабцю додому.
Лія пурхнула до стариганя, згорбленого у зморшках, з палицею, напівсліпого. Вона легка, юна, обняла його поцілувала у лоба.
– Давно тебе не було, я вже думав не зустрінемось.
– Я далеко літала. Який ти став.
– Старий?
– Статечний, – Лія погладила свого праправнука по щоці. – На тарілці покататся хочеш?
– Дуже хочу.
Кирило закляк куйовдячи своє біле волосся. Згадав, адже портрет білявої красуні у стародавніх шатах він минулого року у музей подарував.
Нащадок козака Кирила Рубайноса, того який хизувався шрамом на носі й красунею дружиною схожою на снігурку, задер голову й побачив новорічні вогники літаючої тарілки, яка висіла над старим будинком. От тобі й сімейні казочки.
Цікаве оповідання, і вельми символічне! Лія просто інакша, ніж її родина, тому вона здатна літати в космосі (хай би що під цим не розуміти) і робити інші речі, недоступні звичайним людям. А її більш приземлені родичі навіки прикуті до Землі і свого села. Вона їх любить, цікавиться ними, прилітає навідати, але… оця принципова різниця між ними нездоланна. І, якщо подумати, таких родин у нас чимало…
Успіху на конкурсі! )))
А кому вона прапрабабця Кирилу чи Дмитру. Бо наче обидвом.
Я от завше шукаю у творі якийсь момент перетворення. Навіть у мініатюрі він повинен бути. Переломний момент і патос. Тут нема.
шкода що немає. Перевертня треба у сюжет.
Напевне ще Дмиру прабабця, може вони вже самі не знають скільки пра до неї портібно додавати. Дмитро зустрічався з нею певне рази три, час від часу вона до них прилітає. Тепер і Кирло познайомився.
Зрозуміло
Тут тобі й привид, і прабабуся, і літаюча тарілка… Забагато фант. припущень. А в чому полягає ідея цього оповідання?
Удачі на конкурсі!
Прабабуся інопланетянка, довгожителька, прилетіла до правнуків на своему іноплпнетному транспортному засобі… усе)))
а там і немає про привида, лише що село перенесли.
Так, повиправляти помилки, яких вдосталь – і гарне оповідання вийде 🙂
Як досягти ідеалу
Так, помилки, помилки, помилки, основа основ. Дякую
Фантастична вийшла оповідка). Цікаво читати). На жаль, ріже очі відсутність розділових знаків на своїх місцях і є повтори слів (стрункі ніжки, струнке тіло), які невиправдані. Можна замінити на синонім)
Дякую що прочитали, помилки виправлю
Отже, Лілею забирали іншопланетяне й вона повернулася сотню років потому?
Цікава думка))
Але ж, авторе, тоді, що, Лілея – привид? А літаючі тарілки, то теж привиди? Тільки не кажіть, що це теж цікава думка 🙂 У мене їх багато, мені буде важко зупинитися 🙂
Лілея не привид))))
Я ставлю на абсент 🙂
Ні….. то хфантастика))))