Армагедон нікому не вигідний

– Все, ребяти, останні обіймашки, за хвилину рушаємо, – строго оголосила провідниця. Та співчутливо всміхнулася.

Тяжко й сумно відпускати його назад – проте необхідно.

“Коротка відпустка – і час знову завмирає. Все життя відкладається на Після Перемоги. Та коли воно настане те загадково-умовне Після? Коли ж нарешті Перемога?”

– Місяці за півтора-два, – відповів на її думки худий парубок у військовому строї.

– Дай Бог та Святі Угодники, – пошепки повторила вона звичну мантру, проводжаючи поглядом потяг.

– Дамо, – пообіцяв парубок. – Власне, план Українського Чуда вже готовий, на крайній міжвідомчій нараді утрясли всі поправки, обидві сторони нарешті затвердили фінальну редакцію. Просто зараз не вистачає вільних крил на виконання, бо різдвяно-новорічний сезон. Дайте розгребти цю купу святкових заявок – тоді буде вам і Перемога, і повернення територій, і вступ до НАТО, і навіть більше.

Дівчина з сумнівом заглянула у спокусливо-блискучі чорні очі та покосилася на шеврон із написом “Азазель”:

– Взагалі-то, я звикла молитися Райським Силам.

– Знаю. Та ви Небесну Канцелярію геть завалили запитами на глобальне чудо – вони вже не справляються.

– Виходить, сили Пекла також на нашому боці?

Азазель презирливо пирхнув і запалив чергову папіросу:

– З тамтешніми недоумками всього кілька чудил згодилися працювати – двоє наших і один ангел, здається – чисто задля понту, аби лиш наперекір корпоративним нормам. І ті вже самі не раді. Скажу тобі по секрету: українська Перемога зараз вигідна обом нашим відомствам.

– Навіть так? – здивувалася дівчина.

– Якщо ви подолаєте тих ядерних придурків – ми отримаємо чергову відстрочку Армагедону. А до Вирішального Бою ні наші, ні Райські досі толком не підготувалися.

“Бісова бюрократія не ліпша за Богову”, подумки пожартувала дівчина.

– Людям така й не снилася, повір, – військовий підморгнув, показав пластунський тризуб на прощання й зник у юрмі людей в такій самій формі, які очікували наступного потягу на Схід.

Правду кажучи, вона давно вже не молилася ані Богові, ані Святим, ні навіть Дияволу. Вона по-справжньому вірила лише ЗСУ, де служили і янголи, й демони, і побожні, й атеїсти – адже Армагедон нікому не вигідний.

Півтора-два місяці – вже не вічність…