Змієві вали

Крига ламається з огидним різким тріском. Я згоден потонути в крижаній воді, аби це припинити. Це будильник і невідомо, як його вимкнути. Додається дзжчання, білі комахи заганяють під шкіру гострі крижані жала, звуки нестепно високі. То тедлефон, виклик триває безкінечно, але прокинутися не виходить.

Я не знаю, що таке будильник і телефон, це не мої думки, а залишки чужої свідомості. Не хочу прокидатися, я збирав врожай століттями і ще не перетравив його. Чужі думки виринають на поверхню, вони ще не розчинилися і можуть шкодити. Я поглинув достобіса цих шкідників, заліз в найглибшу печеру під валами і солодко заснув, без жодних думок про майбутнє.

Додається спів, чи то виття, слово “виклик” впивається голкою в мозок. Хто наважився? Розтулити повіки, потрусити головою, скидаючи залишки шкідняцких спогадів. Слухаю крізь товщу землі, шари піску, глини, каміння, що я нагорнув валами і вкрився ними. Ще не час мені прокидатися. Та я чую виклик, і вона знає, що я почув.

Вона співає саме ту пісню, хоче помсти, просить про допомогу. Але звідки вона могла дізнатися, як мене кликати? Вона вважає, що вигадала її сама. Замість сміху з мене виходить кашель, і пісня перелякано замовкає. Відчула, кого намагаєтся розбудити? Я позіхаю – гора наді мною здригається. А що буде як піднімуся? Це буде весело! Але не зараз, я маю спати, поки всі поглинуті мною не розчиняться остаточно.

Та до бісової матері, вона знову взялася співати. Ну то я покажу їй, звідки знання. Торкаюся її свідомості й відкриваю обличчя тих, хто співав до мене раніше. Хай подивиться їхніми очима і зрозуміє, що ті бачили й дещо страшніше, ніж вона. Багато хто з них і надії не мав, а вона має. Кожен вважає, що йому найважче, а мені вони всі зливаються, всі на одне обличчя, співають, просять.

Жінко, подивися ще назад, згадай інші пісні. Хоча б оту, про човен, що води повен. Послухай, такі як ти її співали частіше, ніж заклики до мене. Не хвалися червоним намистом, бо прийдеться намисто знімати, молодому козаченьку тютюн купувати. Що, вже продала намисто? Ну то пошукай ще, нехай інші теж нехай шукають, та допомагають козаченькам всі разом. Що, вже? Оце диво. Як швидко вони все згадали й навчилися. І щось мені вже не спиться. Якось тісно зробилося під валами.