Дивотворці

– А щоб тебе підняло та гепнуло! А щоб до тебе швидка настя прийшла! – бурчав водяник, старанно працюючи руками. Вода навколо нього закручувалася, пінилася і мчала у водозабірну трубу насосної станції. Русалки вихоплювали з потоку сміття, щоб не забилася решітка. – А щоб тебе земля не прийняла!
– Та вже прийняла! – реготнув огрядний чоловік у вишитій ризі. – Прийняла й виплюнула, скільки ті мої мощі по світу тягали… Та ти працюй, працюй!
Святий Миколай, а це саме він наглядав за роботою водяних створінь, помахав перед водяником мішком зі смаколиками. Водяний дух подвоїв зусилля. За нових часів уже ніхто не пригощав його хлібом та горілкою, щоб він не чіпав смертних під час риболовлі. А смачненького хочеться…
– І не шкода тобі стільки цукерок віддавати? А як же дітки? – підколов водяник.
– Цим дітям цукерки тепер янголи роздають, – посмурнів Миколай. – Загинули вони під час обстрілів.
– А горілочки в тебе нема? Дорослі ж у війні також гинуть…
– Тьху на тебе, нечиста сило! Ніякої емпатії.
– То нема? – водяник знизав плечима й продовжив наганяти воду у систему міського водогону.
– Горілку хай дєд мороз носить, а я творю різдвяні дива.
– Дивотвóрець, матері твоїй ковінька.
– Ти зараз теж якоюсь мірою дивотвóрець, – усміхнувся Миколай. – Знаєш, чому я тебе серед зими розбудив?
– Цукерки дівати нікуди?
– Тьху, гаспиде! Бо одна хороша жінка дуже просила, аби на Різдво в неї були блага цивілізації: електрика, вода і газ. Вона ж із Маріуполя. Під час блокади дощ збирала і сніг топила, щоб просто напитися. Тепер, якщо зникає світло чи вода в крані, у неї стається панічна атака.
– То хай лікує свій ПТСР, а не змушує нещасних водяних духів не спати зимою… Я змерз!
– То працюй швидше! Ти не задарма тут, – нагадав Миколай. – Хто ж винен, що насосну станцію обстріляли й знеструмили якраз напередодні Різдва. Люди не встигнуть полагодити, то хоч ми забезпечимо місто водою.
– Хто винен, хто винен… Орки! Ото я їм весною влаштую… Ще не придумав що, але влаштую! – помахав кулаком у невизначеному напрямку водяний дух.
– Та ти працюй, працюй! – пробурчав Миколай, усміхаючись у вуса. – Різдвяне диво саме собою не твориться.