Апельсини

Aпельсини! Вона згадала про них о четвертій. Колеги швиденько писали повідомлення про відсутність та вимикали комп’ютери. Всі поспішали додому – хтось викликав таксі, на когось вже чекала машина. Бізнес-центр був майже пустим, і тільки відділ бухгалтеріі працював 31-го грудня.
Коли вона повідомила чоловіку, що має працювати до шостої, він обурився­.
– Я  все заздалегідь наготовлю, – заспокоїла вона його. – Повернуся о восьмій та заправлю останні салати. Все буде класно, як завжди.
Кожного року вона накривала елегантний та вкусний стіл. Готувала вишукані страви, щоб побавити чоловіка та гостей.
Цього року їй запропонували посаду фінансового директора. Як тільки вона почала відмовлятися: « В мене сім’я, діти…», директор компанії запитав «А ви?», і вона погодилась. З того часу все стало трохи складнішим, але роботу вона обожнювала. Чоловік попередив­: «Не потягнеш.» Вона зрозуміла, що допомоги від нього не буде, та потягнула.
Її новорічне свято було готове – балкон був заставлений салатами, нарізками, тортами. Випивка охолоджувалася чи навпаки нагрівалася. Але вона забула апельсини!
О шостій вона зачинила кабінет та злетіла сходинками на вулицю, заскочила в найближчій супермаркет та вибігла з нього з двома пакетами.
Залізнична станція була пуста – жодного пасажира чи працівника Укрзалізниці не було видно. «Однак тільки шоста, – промовила вона вголос. – До свята ще кілька годин.»
Інформаційні панно були вимкнені, каса станціі – зачинена. Жодне вікно навколо не висвічувалося, жоден звук не долітав до станціі, що оточувало місто.
Вона не знала, що робити: кликати таксі, телефонувати чоловікові, плакати?
Раптом відчула знайомий шум електрички. Звідкись з’явився старий локомотив, з якого їй протягнув руку молодий машиніст. Вона не знала що робити: залишати пакети з апельсинами та запригнути до потягу чи залишитися на пероні? Машиніст звернувся до неї: «Що хочеш ти?»
Вона кинула пакети – апельсини розсипалися по перону. Вона підхопила один та вхопилася за руку машиніста. Він підтягнув її та обняв вільною рукою –  вона була холодна, але овіяла її теплом. Молодик притулився до неї, і вона залинула в його очах. Його губи знайшли її шию, і довгий поцілунок пронизав усе її тіло.
Вона вкусила червоний апельсин, його сік потік по шиї та грудях. Вона відчула неймовірну легкість. Локомотив розігнало на повну швидкість. Навколо них проносились вимкнуті села та байдужі пейзажі.
Я бачу її обличчя, що усміхається та питає: «Що хочеш ти?»