2.2. Як працювати з науковим консультантом – поради з обох боків барикад

Якщо пощастить, вам може дістатися консультант, який уже працював на творчих проектах, і ще й знається на драматургії та кіновиробництві. Але так щастить не всім! Варто усвідомити, що консу теж з вами важко, і він чи вона не розуміє, як поводитися і з вами, і з вашим творчим продуктом. У творчій сфері люди мислять і працюють не так, як консультант звик у фаховому житті. Тут все трошки ненасправді, егеж. Тож, раз ви завели людину – приміром, науковця чи юриста, чи лікаря – на творчі манівці, то допоможіть їй окреслити сферу відповідальності. І не «від цього дуба до обіду», а чим чіткіше, тим ліпше.

1.Які межі фантприпущення в вашому проекті? Де у нас «планова наукова фантастика», навіть якщо ви пишете дуже реалістичну драму (те, що «фантастики» НЕ уникнути, сподіваюся, ви вже усвідомили)?

Приміром, чи буде у вас в лікарні «всесильна» лабораторія? Чи ваші герої провадитимуть дослідження на межі науки і журналу «Мурзилка», щоб врятувати когось від смертельної хвороби, небезпеки? Коротше, усвідомте і встановіть, де ви планово нехтуєте реальністю задля динаміки, саспенсу тощо!

Запам’ятайте (і донесіть до конса), що фахова історія рідко є головним двигуном фільму.

Люди дивляться кіно задля людської історії!

Глядача не цікавить, чим насправді захворів хлопчик, що знепритомнів у школі. Їх цікавить, як розвиваються стосунки, приміром, хлопчика і батьків, які ці люди вирішують свої тьорки і, під лицем небезпеки, об’єднуються – або ні. Це працює на ідею фільму. Чи синці лишив батько, чи однокласники? Чи родина перестане цькувати одне одного? Чи герої переусвідомлять свою поведінку? А фахова історія, навіть у медичному серіалі – є тільки привабливим візуальним тлом, елементом шоу.

Тому головне, щоб фахова історія (тут – історія діагностики) не була взагалі маячнею – не порушувала базові закони всесвіту, анатомії, фізіології та логіки. Тобто щоб існувала ненульова вірогідність, що це могло статися в умовах, які ми заклали (хлопчик з булінгом в школі, приміром). Як я люблю жартувати: щоб сова, натягнута на глобус, не (дуже) порвалася.

2. Ваш консультант має доступно пояснити усе складне, що він або ви додали в історію.

Причому пояснення має бути не на рівні «ВВС Горизонт» – де показують, приміром, квантову фізику рівня хорошої школи, а на рівні «Дискавері», якщо ви розумієте, про що я. Найпростіші побутові приклади того, що сталося з героєм, з його організмом, чому це проявилося саме так, і чому отримані докази вказують саме на цього «злодія».

(Я не дарма кажу «злодія», бо медична драма є структурно детективом. У нас є злодій – хвороба, який лишає речові докази, сліди, зачіпки. Ми маємо їх зібрати і, через кілька хибних припущень, з’ясувати істину. Консультант має допомогти вам розставити ці зачіпки в логічній послідовності: що точно мало проявитися у героя-хворого спочатку; що медики точно би зробили зі старту; про що би вони подумали, отримавши перші дані обстежень, другі дані; що могло завадити пошуку істини? Все це має бути простим у викладенні! Складну, дивну хворобу треба пояснити на пальцях – не більше 3 речень на репліку. Кіно на ефірному (НЕ кабельному!) телебаченні не виносить довгих монологів – не тільки у нас, а всюди в світі).

3. Фаховий консультант є науковим редактором. Він має допомогти вашій історії стати краще. Консультант НЕ має придумувати історію за вас, його робота – корекція.

Тому, навіть якщо у вас на проекті є конс, ви маєте самостійно попрацювати з матчастиною. Прослухати популярну інфу з теми вашого проекту, поспілкуватися з консом – і не боятися задавати очевидно дурнуваті питання. Звісно, що вони будуть дурнуваті! Самоочевидно. Але набагато тупіше їх НЕ задавати, якщо ви взялися за медичний, історичний, детективний чи інший проект, а ваші знання вичерпуються, в ліпшому випадку, «начутістю» й знань з інших серіалів. Це НЕ знання, це набір художніх мітів і фольклору. Без консультанта ви можете легко втрапити в халепу (до речі, про це також можна почитати в статті «Як не схибити з медициною в сюжеті. Шпаргалка для автора»).

Крім того, редуплікувати чужу кінобрехню просто нудно. Гадаю, вам потрібне щось цікавіше, ніж серіальні штампи тридцятилітньої давності! Тож говоріть з консультантом (і придумайте свою «планову наукову фантастику»)!

Конс обов’язково рознесе ваші перші драфти на шмаття і подумає: «Боже, за що мені цей телепень?!» Але це й є командна робота – доповнювати одне одного і допомагати. (Редактор думає про ваш текст приблизно те саме. Але ж ви не сахаєтеся редакторів (сподіваюся!).

4. РОБОТА КОНСА ПОЛЯГАЄ НЕ У РОЗГРОМНІЙ КРИТИЦІ (автор і так знає, що він неук, а якщо не знає, то скоро усвідомить), А У ТОМУ, ЩОБ ПОРАДИТИ ВИХІД.

Навчіть консультанта цій думці 🙂

Вихід має зберегти ключові пункти сюжету, який ви придумали!

Приміром, якщо ваш герой неправильно використовує наявну зброю, але має загинути на цьому місці, то консультант має винайти інший спосіб вбити героя тут і зараз. Якщо пересадка нирки неможлива у описаній лікарні, але треба, щоб медики зробили вартісну операцію – консультант має підібрати іншу проблему з подібною ціною порятунку – і саме у цього героя. А ваша задача, як автора – підігнати під цю зміну решту історії, щоб нитки ніде не стирчали.

Чи можна обійтися ВЗАГАЛІ без консультанта? Можна, хоча конс реально зекономить вам сили, час і навіть гроші. Крім того, на шляху самостійної роботи можливі небезпеки, про які ми поговоримо наступного разу.