1.3. Сценаристика і як з нею вижити, якщо ви письменник

Перекиньте цеглину

Сценарист має привчити себе НЕ заглиблюватися у взагалі ЖОДНІ деталі, поки не пробудовано скелет історії.

Мій тато любив жарт про цеглину і річку. Як перемістити цеглину на протилежний берег? Можна перекинути. А можна прив’язати до мотузки й тягнути по дну, чіпляючись за коряги, водорості, утоплеників і старі покришки.

Зі сценаріями точно так само. Категорично шкідливо – на цю недугу слабують усі сценаристи-початківці, і я теж слабувала – починати вигадувати історію посценно і покадрово, з усіма тендітними дівчатками, синіми куртками (ми говорили про це у минулому випуску!), виразами обличчя, точним описом кімнати, в яку зайшов персонаж, а ще, до того ж, крупністю кадра і музикою, тобто речами, за які відповідають інші працівники кіно, а НЕ ви. До речі, з думками, які в кадрі думає герой, теж варто розстатися, але про це буде нижче. Усі ці деталі – типове перетягування цеглини по дну за мотузку. Вам ніколи не дописати свій перший сценарій, якщо ви просто не жбурнете кляту цеглину на протилежний берег!

Бо ж ви маєте створити скелет історії, нагадую!

Що туди має входити?
Основні, ключові риси і властивості героя, які потрібні для сюжету (детальніше про це ви можете почитати в книжках з драматургії). Чого герой хоче і чого боїться? Хто у нас антагоніст і протагоніст? Яка у кожного з них мета, проблема і мотивація (що на них тисне)? У чому конфлікт? В чому полягатимуть зав’язка, розвиток, кульмінація, розв’язка? Також потрібна фіналізація усіх арок і ліній – навіть якщо у  вас відкритий фінал, не варто губити історії, натяки і сюжети на пів дорозі!
Тобто ви маєте в цілому намітити цілісну історію від початку до кінця, а вже потім нарощувати на неї деталі! Жодних «бантиків», ніяких діалогів  – їхній час прийде тоді, коли ви пропишете вищезгадані (найбільш глобальні) речі про свою історію.

Це єдиний – хоча, так, й дуже нудний та ремесленний – спосіб перекинути цеглину через річку.

Сценарист має думати виключно і тільки такими категоріями. Саме так створюється скелет вашої історії.

Крім того, пам’ятаймо, що кіно – візуальне мистецтво. Звісно, потім до нього ще додадуть музику, але сценариста це не має цікавити. Усе, що ви придумуєте, має передаватися тільки візуальними методами. Не «Юрій глибоко переживає зраду коханої, думає про неї», а «Юрій упускає чашку, ляскає дверима, дуже різко відповідає по телефону». Тобто через дію і образ ми маємо передати усе, що нам потрібно.

Крім того, текст сценарію має бути правильно оформлений і форматований. Цьому буде присвячено окрему серію дописів!

Погоджуюся, це все звучить достобіса нудно. Так, ніби у вас забирають можливість вільної творчості і польоту. І, мушу визнати, це так і є!

Кіно – це продукт. В слові «кіновиробництво» ключова частина – «виробництво». У «фабриці мрій» – ключове слово «фабрика». Якщо вам недобре при думці про це – не ходіть в сценаристи.

Бо сценаристика потребує розрахунку, знань технології і ремеслених навичок. Які, втім, як ми побачимо пізніше, можуть стати в нагоді вам, як письменнику.

Ба більше – це всі нудні ремеслені штуки зовсім не заважають вам створити геніальний продукт – а навпаки. Просто це має бути саме продукт, щось, що має вартість на ринку і може бути продане.

В ідеалі сценарист має написати таку історію, яку можна зіграти на голій сцені, як у Шекспіра – і глядач буде ридати і переглядати вашу історію знову і знову. Власне, багато п’єс Шекспіра ставлять досі – у сучасних костюмах, у різних декораціях, з різними контекстами – і вони все одно цікаві. Бо у сухому залишку глядача цікавлять герої, конфлікти і таємниці. Це основа. Якщо вона є у вашій історії, ваша історія матиме успіх. Для неї не потрібні спецефекти, зйомки в Новій Зеландії і топові актори. Звісно, якщо вони є, чудово. Та насправді вам потрібне лише володіння законами драматургії. А це те, що згодиться і в літературі, чи не так?

Та чому все це так важливо – і як це впливає на безпосередню роботу сценариста, а також на його психічний стан? Про це читайте далі!