Жив-був Чарівник

Зима та холод. Палата у лікарні. Маленький хлопчик. Худе тільце. Бліде обличчя і тіні під очима.

– Не можемо поставити діагноз, – каже лікар мамі. Розводить руками:

– Учора були професори з нашого медичного інституту. Подивились хлопчика, аналізи. Все нормально, абсолютно здоровий. Але слабшає з кожним днем… Немов у п’ятирічного хлопця зник потяг до життя…

Мама, заливаючись сльозами, йде з лікарні. До зарплати ще далеко, на останні гроші купує яблука, мандарини, цукерки. У газетному кіоску – дві тоненькі книжки з картинками, про богатиря та про курочку. І ще дитячий журнал.

…Крапельниця, трубочка тягнеться до ледь помітної стрічечки вени. Книжки відкладені без інтересу, пальчики гортають сторінки журналу. Третя сторінка обкладинки з веселими коміксами. Про розумного та доброго робота, про його веселих друзів, хлопчиків і дівчаток, про собаку Булку. І про злих роботів, які викрадають доброго робота та відвозять у космос. А хлопчики і дівчатка на космічному кораблі летять слідом, рятувати металевого друга.

– Мамо, – хлопчик каже майже пошепки, – тут немає кінця…

– Це історія з продовженням, – мама гладить його по голові. – Продовження буде у наступному номері журналу.

– Коли?

– Через місяць.

Її душать сльози. Лікар сказав, що все вирішиться за тиждень – два.

Стимул. Дрібниця, але… Очі ковзають по тексту, розбирають літери.

– Це що за буква? Мама, почисти мандаринку.

…А у Києві живе ще зовсім молодий художник – тридцять років. Він малює дитячі комікси для журналів, веселі малюнки і карикатури. Він працюватиме ще багато років, даруючи людям щастя за допомогою пензлів, фарб, олівців і паперу. Лікуючи хвороби, врятовуючи долі, даруючи благополуччя та мир для всіх.

… Хлопчика виписують з лікарні за десять днів. Його не впізнати.

Потім будуть наступні номери журналу, комікси з продовженням. Він навчиться читати. З того часу в його житті будуть книги, багато різних книг. Через три десятиліття інформаційні агенції світу повідомлять, що хлопчик, який давно подорослішав, зі своїми друзями  висадився на Місяці і будує там базу, керуючи розумними роботами.

…Художник… Ніхто – ні він сам, ні все земне людство, – так і не дізнається, що він усе життя був звичайним чарівником.

Якось вночі він назавжди піде до зірок. І там, серед галактик, буде створювати нові світи і планети, щасливі та благополучні.