Отаке бува. Виходиш на ганок напередодні Нового року – і бачиш на власному подвір’ї оленя…
Петро розгублено кліпнув і мало не впустив горня з кавою.
Олень! Живий! Розложисті роги, пишна грива, пильні очі з довгими віями…
– Овва! Ти звідки?..
– Е-е… а можна, я тут сховаюся?
Гаряча кава хлюпнула на капці. Олень, що розмовляє? Примарилося, чи що?
– Не лякайся, – пробурчав рогач. Голос мав приємний – низький, трохи рокітливий. Але чутно, що не людський. – Тобі не мариться. Бач, я… не хочу возити санки…
– Санки? – Петро здивовано кліпнув. – Я не знавець… але ти не схожий на їздового оленя. Скидаєшся на ізюбра…
– Так! – звір хитнув рогами. – Бач, у Санта-Клауса північні олені. Але запряжок для всіх подарунків бракує. Тому він сам їздить лише де-не-де. Майже всю доставку віддав у концесію ельфам. А ті віддали на дистрибуцію тролям і оркам. А тим бракує їздових оленів, і вони ловлять і запрягають усіх, кого знайдуть… Але я їм не худоба! Я вільна тварина!
– Ти не хочеш розвозити подарунки?
– Якби то були подарунки! Бач, ці дистриб’ютори – шахраї! Сантові дари продають, а натомість розвозять лише непотріб і злидні! Я не бажаю до цього долучатися! Інші олені кажуть – не зважай, адже нас годують, прикрашають усякими цацками, то чого пручатися? І яка різниця, що возити? Злидні – то нехай злидні… Але я не хочу!
– Отже, ти…
– Я втік, – олень сполохано озирнувся. – Тролі на мене полюють. Мають нюх, мов у собак. Та я не повернуся до ярма!
– Гадаєш, зможеш відбитися?
– Не знаю… Ох, вони вже поблизу! Я їх чую!
– Стривай, зараз щось вигадаємо…
***
Зловісні темні плями підбиралися дедалі ближче. По Петровій спині мимоволі сипнуло морозом. Ікласті пащі, криві пазурі, хижі безбарвні очі… Нічогенькі дистриб’ютори у Санти! Цікаво, чарівник знає про це неподобство? Чи йому байдуже?
– Де-е-е… він-н-н? – повітря зловісно забриніло.
– Хто? – недбало спитав Петро.
– Наш-ш-ш олен-н-нь!
– Що? Звідки олень у місті? Та й у мене собака. Почув би.
Почвари гучно засопіли, принюхуючись. Спантеличено засичали. Повернулися й почалапали геть.
– Все, – Петро увійшов додому й замкнув двері. Вдихнув пахощі ще гарячого перекинь-зілля, погладив велетенського рудого кангала, котрий напружено закляк в сінях. – Вони пішли. Не розпізнали. От тільки ти тепер…
– Нічого, – пробурчав пес. Вигнув спину, шкрябнув лапою, клацнув пащею. – Непогана форма! Зручніше, ніж на ратицях. Чуєш, а я навіть у цьому тілі зможу на тих потвор пополювати! Хай начуваються!
Ніколи б не подумала, що тролі отак заповзято будуть займатися бізнесом! А Петро – молодець! Дякую за історію, Авторе! Бажаю успіху!
Та тролі з орками такі – якщо є можливість на чомусь нажитися, вони ж нагоди не проминуть.:) Зараз весь світ поведений на бізнесі, то чому б їм відставати? Дякую, успіху навзаєм! )
Чудова історія. Успіху!
Дякую! Успіху навзаєм!
Кайф. Дуже сподобалась кінцівка. Свободу оленям! Вдачі на конкурсі!
Свободу оленям! ) Дякую! Вам теж удачі! )
А що, теж вихід – полювати на мисливців. Дякую, авторе)
Так, нескінченно втікати не вийде. І ефективніше бути мисливцем, ніж здобиччю. Дякую навзаєм! )
Добра оповідка. Фінал супер!
Дякую!
Гарна казка, гарний фінал.
Удачі на конкурсі!
Дякую! Удачі навзаєм! )
Люблю коли усе добре, бо хвилююча історія)
Дякую, приємно, що історія зацікавила )
Файно!
Та якби кінцівку трохи переробити.
Собака вискочив і порвав тролів, а вже потім стало відомо, що насправді це колишній олень.
Дякую! Теж цікавий варіант )
Добре, що олень натрапив на такого Петра, а то було б йому непереливки.
А тролі – це часом не ті самі дистриб’ютори, що спільно з європейськими оленями північний потік будують?
Успіхів на конкурсі?
Так, саме вони. Та й зараз усюди вистачає схожих тролів.
Успіху навзаєм!