Генератор розбуджено пирхнув – і рівномірно загурчав. Світло в тунелі стало яскравішим, а двері величезного ліфта роз’їхалися.
– Гайда вантажитися! – система сповіщення рознесла по всіх норах. Кріль задоволено усміхнувся. Навіть холоднокровна ледацюга, що звикла клубочитися та спати в усі зими, крім своєї, почує.
– Чого репетуєш? Їду я, їду! – Щур вправно віз тунелем палету, де апетитно виструнчилися банки з тушкованкою.
– Чого тушло немарковане? – насупився Кріль.
– Як накажеш маркувати? Свинину, яловичину, курятину? Наші друзі образяться. Тоді я й кролятину позначу! Маркувати то маркувати!
– Тихо-тихо, без фанатизму! Добре, тоді ще конину в складі ковбаси зітри. І складай ощадно, у ліфт ще моє влізти має.
Оглянувши власні запаси у великій льодовні, Кріль зажурився. Ні, за раз усе точно не вивезуть. Консервовані овочі, різні соління, кілька бочок по-всякому квашеної капусти, мариновані гриби. Варення, повидла, пасти. Сублімовані супи й борщі, сушена та заморожена зелень. А ще ж свіжі овочі та фрукти, раптом хлопцям захочеться чогось особливого.
Перед порогом льодовні пригальмував – долівка в тунелі ворушилася.
– Сстій! – від цього голосу Кріль наче примерз до землі. – Не потопчччи моїх генно-модифікованих вояків!
Вухатий нахилився. Долівкою ішла колона ос та шершнів. У кожушках. А за ними такими ж рівними рядами посунули миші, і їхнє дружне тупотіння, помножене склепінням тунелю, просто оглушило.
– Шо, страшшшно? – за колоною манірно повзла Змія, мало не роздуваючись від гордощів. – Думав, ссплю? Е, нє! А тепер і ті ззайди не сспатимуть!
І махнула на нього хвостом. Кріль кліпнув і нарешті зміг поворухнутися.
Система сповіщення донесла сигнал нерозлучного дуету з поверхні – іржання та кукурікання. Так, ці не спізнилися. А от йому треба поспішати!
Біля ліфта Щурові вже допомагала Мавпа – горішній ярус ящиків майже сягав стелі. Крутанулася на вершечку, забачивши Кроля, клацнула його на смартфон і усміхнулася на всю ротяку.
– А ось і господар Року! Гарно облаштувався — бомбосховище, генератори, теплиці, опалення, старлінк! Не те, що ми – буржуйкою гріємося, а розпалити тільки в мене руці є.
– Та хіба хочеш? Мусиш! – знизав плечима Кріль.
– Як почнеш Рік, друже?
– Повисмикую вуса одному смугастому! За нього почалося, а мені розгрібати!
Мавпа зі Щуром перезирнулися і мовчки подалися до льодовні. Якщо Кріль довантажиться сам, усім буде непереливки.
