Вірус-2023

Величезна кімната була переповнена людьми у військовій формі. Вони кричали, роздавали вказівки, стукали клавішами на комп’ютерах і ніби забули, що через 5 хвилин годинник проб’є північ і пора відкорковувати шампанське та вмикати новорічне звернення президента. Ніяких ознак, що наближається свято – звичайна робоча ніч у штабі. Хіба що на одному з столів біля монітора стояла малесенька пластикова ялинка, щохвилини блимаючи п’ятьма різнокольоровими вогниками.

– Ой, а якщо не вийде?
У вірусного мікроорганізму  Нежить-124 тремтіли лапки, доки він одягав захисний шолом.
– Не бійся, сопля, козаком будеш! – натомість нетерпляче розправляв крила мух з позивним Аптекар. Він обожнював завдання із присмаком небезпеки. Недаремно користувався такою популярністю в лабораторії – брався  навіть за безнадійні здавалося б, справи і завжди доводив їх до потрібного завершення. Не даремно ж його дід жив у залі, де тренувався сам Кличко, а прадід доїдав залишки обідів після Андрія Шевченка.
– А якщо не вийде? Ой, лишенько! А якщо я втраплю не туди? – Нежить-124 все бідкався тоненьким голосочком, одягаючи мініатюрні окуляри, як у дельтапланеристів.
– Відставити сумніви, рядовий! – Аптекар перевірив міцність ременів переноски. – Ми сто разів проходили цей сценарій в лабораторії!! Готовий??? – і мух знявся в повітря під пронизливий вереск Нежитю-124:  – Неее гооотоооовииий!

Вони дійсно довго і ретельно готувалися до цього плану. Лише з 124 разу Нежить вийшов ідеальним, хіба що трохи невпевненим у собі. Але, як і всі українці, він хоч і вірив у дива, та розумів, що стаються вони лише з допомогою тих, хто на них чекає. Тому, зібравши всю мужність в кулак, погодився на операцію “Вірус-2023”, яка мала відбутися в перші секунди Нового 2023 року. Нежить-124 планував здійснити одним мухом дві мрії – наблизити перемогу Батьківщини у війні та святкувати Різдво у родинному колі. І якщо все вдасться, то на Різдво він вже матиме величезну родину, яка дуже швидко допоможе з перемогою!

У дальному куточку кімнати за окремим столом айтішнік Ваня спокійно доїдав другу порцію олів’є.

– Долга єщьо, Іван? У гєнєрала уже глаз дьоргаєтся.
– Ща будєт! Мінутка ещьо. Вірус как раз інтегріруєтся в сістєму бєзопасності міністерства абарони укропав.
“А ми інтегруємося в тебе, падлюка!” – подумав мух Аптекар, розстібаючи ремені.
– Не соромся там, друже, розмножуйся на повну! – гукнув услід переляканому, але рішуче налаштованому вірусу Нежитю-124, що саме опускався в білу пляму майонезу під носом у Вані.