11 Березня, 2023
Сила полину
Повернутися до конкурсу: ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ – Фантастичні рослини і як з ними жити
Текст твору видалено на прохання Автора
Повернутися до конкурсу: ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ – Фантастичні рослини і як з ними жити
Така собі любовна історія. Що сподобалося: використовується реальне українське місто, багато гумору, мова така собі з “перчиком”. Які речі бачу, як недоліки: події розгортаються занадто повільно, як для оповідання, гострий конфлікт виникає тільки наприкінці, а до того історія трохи занадто “ванильна”.
Дякую за коментар)
Цікаво описане Вилкове (колись про нього читала, справді незвичне місце), старовинні обряди і замовляння, і взагалі фантастичні явища добре вплетені в реальність. Але от що трохи здивувало: складається враження, що люди там живуть серед надприродних істот наче в оточеній фортеці, і якби не травниці, то їх усіх би пожерли… А якось інакше домовитися з довкіллям, не шугаючи його повсякчас полином, не можна? І отакий жорсткий антагонізм людського і міфічного викликає не найприємніше враження… Але попри це – успіху на конкурсі!
Рада, що сподобався опис Вилкового з його обрядами та фантастичними явищами) А стосовно іншого…
Та не вся нечисть така страшна)) он видри-очеретяниці тільки ото спиз… вкрасти щось можуть))
А по суті, якщо подивитись відсторонено, то відносини людей з нечистю, то така собі вічна гра 🙂 Нечисть постійно намагається собі з людей щось вигадати — чи то матеріальне щось (молочко, ябка, дзеркальця, одежину, а то й лазню зайняти), чи то фізичне (людину будь-якого віку собі у підпорядкування заманити), чи то енергетичне (висмоктати життєві сили настільки наскільки вдасться). Люди ж з нечистю намагаються домовлятись. З домовою легше. З не свійською складніше. А де-які так вдало домовляються, що аж нечисть допомагає у торгівлі й іншому 🙂 Бо ж люди теж не проти отримати собі якусь користь від нечисті)
І загалом от, випрацювались різні обряди та ритуали, у яких люди самі або за допомогою травниць “задобрюють” або “пришугують” нечисть. А от у особливих ситуаціях чи у особливі дні (коли нечисть більшу силу має й відповідно не просто набешкетувати може, а якоїсь більшої шкоди наробити) траплялися у нагоді більш серйозніші ритуали. Тобто нечисть об’ємніше “задобрювалась”, або ефектніше “шугалась”. Та і народні традиції такі, що зайва пересторога вважалась не зайвою 🙂 Тому у селищах Півдня України то сприймається не жорстким антагонізмом, а життям у ладу з Природою і з нечистю, яка є її частиною і з якою треба то “півником цукровим” то “батожком пацьорим”, але обов’язково з… Коротше, пильнувати за тим всім треба) І полин допомагає та полегшує пильнування) Багатофункіонально!)))
Не тільки відносно нечисті) Бо ним і русалок шуганути якшошо можна, і гроші на базарі зберегти, і хату від блискавки убезпечити, і хвороби певні полікувати)
Але нечисть без сумніву усіма своїми лапками була б “За” ваш коментар стосовно занадто активного використання отими людьми отого полину)))
Не знаю яке оповідання ви написали на цьому конкурсі, але ваш стиль написання творів у попередніх конкурсах мені сподобався, тому і вам – успіху на конкурсі!
Дякую!)))
Мені сподобалося місто між морем та річкою. Хотіла б там побувати. В цілому, багато цікавих обрядів та образів. Гарний задум, але попрацюйте над мовою: втомлювали задовгі речення і дивні конструкції типу: ” пішли приєднуватись”. Можливо це зумисно і у поєднанні з суржиком( інколи теж зустрічала у тексті ) це є – авторський задум…
Метою твору є заохотити людей відвідувати прекрасне атмосферне місто Вилкове) і схоже ця мета реалізовується)
сподіваюсь мирні часи для цього скоро будуть)
А довгі речення – це на смак читача. Особисто для мене твори з коротких речень як стробоскоп на дискотеці, неприємні. А от довгі соковиті речення з цікавими (для когось дивними:)) конструкціями приносять задоволення. Думаю, пихильники Вальтера Скота та Оксани Забужко мене зрозуміють.
Стосовно суржика. Де ж ви там його зустріли?) Навпаки чула схвальні відгуки від найукраїномовніших українців, яких знаю і які мають літосвіту, за мову в цьому оповіданні та за використання старовживаних українських слів.
Не ображайтеся. Ви, схоже, хибно мене зрозуміли. Стосовно суржика: декілька слів я точно зустріла, але, як говорила вже у попередньому коментарі, непевна що це не є задумом автора. Я рада що у Вас є гарні відгуки і вдячні читачі. Бажаю успіхів та натхнення
Не ображаюсь 🙂
Дійсно цікаво які то декілька слів були сприйняті за суржик. Та і довжина речень, звороти, словотворення, то кожному на смак) з якого виключення теж існують) бо і мені буває припадає до смаку щось просте й недовге)
А вдячних читачів, гарних коментарів, успіхів та натхнення забагато не буває)) кожному автору хочеться цього побільше і того можна побажати тим авторам, твори яких подобаються)
Чудовий повчальний сюжет)
Дуже дякую) Радію, що твір сподобався)
До слова, описані у цій новелі українські традиції, обряди та звичаї пов’язані з полином, насправді існують у селах Півдня України. І Громові свята там подекуди святкують, адже у селах ближчих до «великої води» (на відміну від інших, у яких вже починались жнива і було загалом не до свят) важливим було ладування з водною стихією.
А загалом ця оповідка з гумором 🙂
І ще з відьмами, русалками… Приємного читання 😉