21 Червня, 2022 Ши Повернутися до конкурсу: Вийти за межі Текст твору видалений на прохання Автора Повернутися до конкурсу: Вийти за межі Навігація записів Попередній записНазад Про чорні діри у пісному борщі, або те, чого Ви не знали про ВсесвітНаступний записНаступн. Третя клямка Навігація записів Попередній записНазад Про чорні діри у пісному борщі, або те, чого Ви не знали про ВсесвітНаступний записНаступн. Третя клямка
Дякую. Отримав задоволення. Хай щастить
Вам дякую 🙂
Історія сама по собі цікава, хоча мені забракло певних пояснень, можливо – описівчи внутрішньго світу принаймні головного героя. Він діє, говорить, але я не можу проникнути йому в голову, побачити, як він сам сприймає це все, чому діє саме так. Не кажу, що потрібні якісь довгі ліричні відступи, але принаймні штрихи якісь.
У художньому тексті “ви” пишеться з маленької літери.
Ще мене дуже здивувало здивування Дела, коли Ши сказав, що Дел – його гість. Он Бук каже: “В мене це сьома планета”. Тож люди там справді у гостях, чи ні? Цікаво, чи автор обіграє це здивування в розвитку персонажа.
Дякую за відгук, пані Маріє.
Ви пишете: “…мені забракло певних пояснень…” В уривку читач знайомиться з трьома героями. Я даю те, що мені потрібно для історії, НІЧОГО ЗАЙВОГО. Ши та Бук досить відверті і, схоже, чесно говорять те, що думають. Принаймні у них немає провалів у розмовах і алогічних слів. Лише про Дела, від імені якого істрія ведеться, читач інколи дізнається що той думає… Повна ясність, можливо, з’явиться після читання всієї повісті. До речі, може і не з’явитись. Наприклад, якщо я, як автор, захочу, щоб читач щось “додумав” про героїв, або про себе 🙂 Книжки бувають таємничими 🙂
Про “ви”. Коли я навчався в школі, то “ви” з маленької писали при звертанні до декількох людей. Коли до однієї людини, то з великої. Якщо зараз норми змінились, то я легко виправлю свій текст. Я не мовний догматик. Направду змінились?
Про здивування. Ши фактично ув’язнений на Базі. Дел його допитує. І от Ши (ув’язнений) називає Дела (який його допитує) своїм гостем. Дел
дивується, що мені здається логічним… Бук планети завойовує і вважає себе не гостем, а хазяїном. Дел вивчає планету, а не завойовує. Однак, з його здивування стає зрозумілим, що гостем він себе також не вважає. А Ши вважає Дела гостем. Герої всі різні і по різному оцінюють світ і себе в ньому. Це питання самоідентифікації… Ви запитуєте, чи “…автор обіграє це здивування в розвитку персонажа”. Вже обіграв в наведеному уривку: слова Ши про гостя і здивування Дела на ці слова були для мене важливими.
Шановний авторе! Дякую за розлоге пояснення, втім, боюся, змушена дещо додати й з дечим не погодитися.
“Нічого зайвого” – це правило для оповідання 🙂 Ну тобто взагалі у твори не треба пхати нічого зайвого, але зайве для оповідання, зайве для повісті й зайве для роману – це різні речі. В оповіданні кожне слово має працювати на сюжет, все, що теоретично можна викреслити, – треба викреслити. Повість і роман працюють інакше. Там читач занурюється у створений автором світ глибше, на триваліший термін, тому це занурення має бути істотнішим. Тут потрібно створити належну обстановку, аби читач побачив ваш світ, поринув у нього. Тому тут потрібні й описи, й думки, й відчуття героїв. Інакше глибокого занурення не виходить.
Про написання “ви”. Ні, правила не змінилися, вони були саме такими принаймні з 1930-х років: з великої літери на знак пошани “Ви” пишеться у діловому листуванні, аби створити враження урочистості. Якщо вам у школі пояснили інакше, є кілька питань до ваших вчителів 🙂 Так, дійсно, в листуванні, ба навіть в нашому тут спілкуванні можна вживати “Ви”, аби підкреслити офіційний тон спілкування й шанобливе ставлення до співбесідника. Втім, якщо я пишу вам коментар і вживаю “вам” – з маленької – це не означає демонстрації моєї неповаги до вас, це лише означає, що для мене наше спілкування є певною мірою неформальним. Тобто в такій розмові можна і так, і так, жоден варіант не буде помилкою. А в художній літературі, якщо не йдеться про пряме цитування офіційного листування, “ви” завжди писалося з маленької. Якщо ви поцікавитеся, як до цього питання ставляться, наприклад, правописи, то в деяких взагалі не знайдете дозволу писати “Ви” з великої літери, аж настільки це правило не поширене 🙂
Про здивування. От бачите, ви теж говорите про те саме, про що я: Дел _по суті_ є на цій планеті гостем, але оскільки він певною мірою є господарем положення, то він не вважає себе гостем. У Бука, дійсно, це виражено ще сильніше. Але це ставлення – воно є відображенням того, що люди тут, по факту, є носіями психології загарбників. Для вас ці слова важливі, але мені б як читачці хотілося, аби я дізнавалася про це не з листування з вами, а, скажімо, з певного акценту в тексті (можливо, інших його частинах), де читачеві нагадають про ці слова й дадуть натяк на те, що вони важливі. Скажемо так: що автор не вважає таке ставлення нормальним, що це особливість, яка має значення для розуміння героїв. Боюся, я не в змозі нормально пояснити, даруйте.
Дякую за продовження розмови, пані Маріє.
Про письменництво. Є різні способи писати оповідання, повісті й романи. Не можна сказати, що Ваш, чи мій, чи ще чийсь кращий, або гірший. Різні та й край. Розмаїття збагачує світ, я вважаю.
Про “ви”. Приймаю Ваше трактування.
Про здивування. Коли я пишу, то прагну якомога краще висловити те, що задумав. Бажання читачів (минулих і майбутніх) не впливає
на мою працю. Написана робота – самодостатня. Вона має бути зрозумілою без листування зі мною. Інакше я написав погано і читати мене не будуть.
Дякую за відгук. Думаю, що виправдаю Ваші сподівання 🙂
Добрий класичний стиль, легко читається. Подача філософських роздумів про цивілізаційні відмінності у формі легкої фантастики – завжди хороша ідея. Віє приємним духом Бредбері, Азімова, Лема… Сподіваюся отримати задоволення від читання повної версії.
Дякую за відгук та приємне порівняння, пані HannaSheliah. Думаю, що виправдаю Ваші сподівання 🙂