21 Червня, 2022

Ши

Повернутися до конкурсу: Вийти за межі

Їм не соромно?

Дел прилетів на Базу уранці. Службовець, що його зустрів, чемно запропонував поснідати перед допитом.

– Перед експериментом, – сухо поправив його Дел. – Дякую, я не голодний.
Йому хотілося швидше розпочати: цей черв’як міг виявитися цікавим об’єктом.

Незважаючи на високу посаду, Дел був добросовісним і, можна сказати, любив свою роботу.

Черв’як, якого прикотили на візку, виявився несподівано великим. Дел увімкнув перекладача, відеокамеру і почав:

– Я Дел, менеджер з особливих проектів Університету галактичного розуму. Хто Ви? Як Ви звете свою планету?

Коли перекладач закінчив скрекотати і шипіти, схожими звуками відгукнувся черв’як:

– Я Ши, моя планета Земля. Ти звідки?

“Перехоплення ініціативи”, – відмітив Дел і заперечив:

– Ні, це моя планета Земля. – Він зрозумів, що перекладач ще мало знає мову Ши, тому спрощує свою роботу. – Ви вождь своїх одноплемінників?

– Ні, я їх нікуди не веду.

– Мої колеги вважають, що Ваші… товариші підкоряються Вам. Отже, Ви їх керівник, лідер, вождь, менеджер, батько, голова, святий… Як це у Вас називається?

У Ши очі, схожі на бабчині, розійшлися і заворушилися вусики під ними:

– Ти цікава людина, Дел.

Іншим, жіночим голосом перекладач прокоментував: “У Ши спостерігається деякий емоційний підйом. Інтерпретація може бути різною: злість, гнів, крик, здивування, радість сміх. Швидше за все, це – здивування. Зафіксувати цю емоцію”?

– Фіксуйте, – погодився Дел.

Ши продовжував:

– Я говорю. Люди теж говорять. Усі усе слухають, потім обговорюють. Кожен робить так, як вважає за краще.

– У нас така культура управління називається «культурою особистості».

– А на твоїй планеті яка культура?

Дел вирішив відповідати на питання Ши, щоб розговорити його:

– Зазвичай, інша. Будь-яке об’єднання людей існує для якоїсь мети. Керує усіма одна головна людина, щоб усі виконували свою частину роботи для досягнення цієї мети.

– Ти рахувати умієш?

– Так, звичайно, – відповів Дел, подумавши: “Овва! Раптом переклад правильний і вони уміють рахувати?”

– У тисячі людей тисячі цілей. Навіщо одному усе це знати? У нього своя мета.

“Уміють!” – однак Дел не подав вигляду, що здивувався:

– Ви неуважні, Ши. У кожної організації одна мета, наприклад, створити багато таких візків для людей.

– На твоїй планеті є люди, для яких мета життя зробити якомога більше таких візків? Їм не нудно?

Перекладач знову дав коментар: “Щодо “нудно” я не впевнена. Можливо, “скучно”, або “соромно”.

– Гадаю, не нудно. Створюючи візки, вони за роботу отримують гроші, на які купують те, що їм необхідно для життя.

– А без візків ніяк не можна прожити?

– Можна виробляти й інші товари або послуги. Важливо, щоб вони були потрібні якимось людям. Тоді ти успішний.

– А ти що виробляєш, Дел? Яка у тебе мета?

– Зараз – познайомитися з Вами ближче.

– Дивно: наші цілі співпадають.

– Тоді давайте один одному допоможемо, Ши.

– Давай. Ти мені розкажи, Дел, як одна людина може управляти тисячею?

Ши здавався млявим, однак перекладач скрекотав без угаву. “Не дає слово вставити” – подумав Дел і відповів на питання:

– Один управляє в середньому шістьма людьми. Кожен з цих шести – ще шістьма і так далі.

– Розумію, для тисячі потрібно п’ять поясів.

– У нас говорять “п’ять ієрархічних рівнів”. А як Ви це визначили, Ши? – запитав Дел, не впевнений в тому що вони з Ши розмовляють про одне і те ж.

– Просто. Перший управляє шість. Ті – ще 36 плюс 6 попереду. Ті – ще 216 плюс 42 попереду. Ті – можуть 1296. У тебе тисяча, значить, не усім дістанеться по шість. Разом п’ять ієрархічних рівнів. Тільки я не розумію. Від Першого до останнього довго говориться, чотири рази. А від останнього до Першого нічого не говориться. Перший слухає тільки шістьох ближніх. Як він може добре управляти? Ти жартуєш, Дел? – інтонація була здивованою.

– Людьми управляти важко. Їх мотивації присвячена більша половина менеджменту саме тому, що у них є ще і особисті цілі окрім цілей організації.

Перекладач застрекотав, Ши йому щось у відповідь, той – знову Ши. Дел спантеличився:

– Чому перекладач мені нічого не говорить?

– Ми з ним шукали точний переклад слова “мотивація”.

– Так Ви умієте управляти перекладачем???

– Він влаштований просто. Давай про тебе поговоримо, Дел. Ти цікавіший. Ось твоєму менеджерові не впоратися з контролем своїх шести підлеглих тому, що він одночасно в шести місцях бути не може… Чи може? Ти так можеш, Дел?

– Ні, ніхто не може. Тому і потрібна мотивація… – Дел захопився улюбленою темою і задумався: як далі розгорнути цю думку. Ши тут же скористався паузою:

– Немає нічого кращого за самомотивацію…

Дел сторопів від сказаного і, збентежений, закінчив бесіду.

Увесь час до сну він планував наступну розмову. Час від часу переглядав відео. “Їм не нудно?… Їм не соромно?… А без візків ніяк не можна прожити?… Немає нічого кращого за самомотивацію…”. Безумовно, цей черв’як – хлоп непростий. Ніколи з подібною формою життя Дел не працював. Як він думає? Складає, множить… Що він ще знає? Звідки такі швидкі висновки?

Наступна зустріч з Ши обіцяла бути ще цікавішою…

Струм пішов у землю

Дел не удома спав завжди чуйно, навіть якщо лягав пізно. Уранці він прокинувся від телефонного дзвінка:

– Пане Дел? – голос був низьким, твердим і ввічливим.

– Так. Слухаю Вас.

– Я керівник Бази Бук. Будь ласка, якнайшвидше прийдіть до Центрального блоку Бази.

– Щось сталося?

– Деякі пошкодження в системі охорони. Упевнений, ми їх скоро полагодимо. Проте доти Вам краще знаходитися в Центральному блоці, який безпечніший.

– Гаразд, я одягаюся і виходжу…

* * *

Бук виявився кремезним чолов’ягою військової виправки.

– Прошу вибачити, пане Дел, за те, що не зміг зустріти Вас учора особисто: дві години, як я повернувся з експедиції.

– Розумію. Не варто турбуватися.

– Дозвольте запропонувати Вам поснідати зі мною.

Дел погодився і, розпочавши їжу, запитав:

– А що сталося, пане Бук?

– Самий зовнішній контур охорони знеструмлений. Мої бійці виявили місце витоку струму, дослідили його і розпочали ремонт. Цікаво, що там вони виявили багато слідів черв’яків на кшталт того екземпляра, з яким Ви учора мали справу.

– Його ім’я – Ши… А що, поломка може бути пов’язана з черв’яками?

– Не виключено. Правда, досі зовнішній контур ніколи не виходив з ладу. Пане Дел, дізнайтеся будь ласка, чи здатні черв’яки на подібне?

Формально Бук не був його керівником і Дела дещо зачепив майже наказовий тон керівника Бази. Проте, так чи інакше, Дел збирався поговорити з Ши про те, що сталося. Тому погодився:

– Гаразд, пане Бук…

* * *

По дорозі до Ши Дел подумав: «Учора він замкнув на себе роботу перекладача. Але ж залізяка також не проста»…

Його розповідь Ши вислухав уважно. А на пряме питання, мовляв, чи можуть одноплемінники Ши подібне зробити, той відповів не відразу:

– …Не знаю.

– Якщо Ви розібралися з функціями перекладача, то чом би Вам не…

Ши перебив:

– Дел, я не можу відповісти на твоє питання, поки не поговорю з людьми.

– Добре, Ши. А чи можете Ви сказати, як розбираєтеся в наших… штучках.

– Просто. Кожна штучка – як… задача… головоломка. Ось на твоїй Базі є світочі… точніше світильники, щоб вночі було видно.

– Прожектори, – поправив Дел.

– Я відразу не розумів, як вони працюють. Потім знайшов їх… – перекладач знову затнувся, – двигуни. Вони надходять до прожектора по дротах.

Ши зіщулився:

– Неприємний двигун. У нас на планеті такі рідко зустрічаються. Я направив його в землю і прожектор вимкнувся.

У Дела виникла здогадка. Він дістав кишеньковий ліхтарик, обов’язковий атрибут відряджень, увімкнув його, вимкнув, вийняв з нього акумулятор і протягнув клемами до Ши:

– Спробуйте, це той двигун?

З тіла Ши витягнулися два пальчики і лягли на клеми:

– Так. Тільки тут він маленький.

«Виявляється, у нас і ручки є!» – подумав Дел і сказав:

– Цей двигун називається «струм» або «електрика»… Ши, Ви обговорювали з людьми свій… експеримент з прожектором?

– Звичайно. Ми ділимося новинами.

Дел пройшовся по кімнаті констатуючи:

– Щоб дізнатися, чи не Ваші люди… причетні до нашої поломки, Вам треба з ними поговорити?

– Так.

– Ши, а де гарантія, що Ви повернетеся до нас після розмови? Особливо, якщо «причетні».

– Я обіцяю.

Дел, поміркувавши, продовжив:

– Це не гарантія, це – слова.

– Дел, що для тебе може бути важливішим за мої слова? – інтонація була здивованою.

– Ви хочете сказати, що на Вашій планеті усі завжди говорять правду? – Делу було важко стримати посмішку.

– Майже завжди. Ти даремно іронізуєш. Ми іноді обманюємо дітей. І то тільки тоді, коли вони не здатні зрозуміти правду. Ти – дорослий, ти у нас – гість. Як я можу тебе надурити?

«Цікаво, це я у нього гість?» – промайнуло в голові Дела:

– Гаразд, Ши. Припустимо Ви говорите мені правду. А ще у Вас є причини повернутися сюди?

– Так. І ти, і я хочемо узнати один одного…

Дел пообіцяв подумати, подався до Бука і повідомив йому, що черв’яки уміють працювати з електрикою.

– Пропоную його відпустити, пане Бук. Це буде у межах співпраці, хоча б видимої. Якщо не повернеться, то ініціатором розриву стосунків буде їх сторона, що дасть нам більший простір для маневру. Ми залишимося чистими і за нашими законами, і по совісті.

Бук оскалився:

– По совісті… Дел, у мене ця планета – сьома. Шосту я покинув дивом, втративши там усю техніку і половину команди у боях з водоростями, – Бук почервонів і зціпився. – Там навіть не було бою, не було фронту. Мої хлопці просто щезали… Я бачив, як один сам поліз у вир, несучи по зв’язку якусь нісенітницю… У мене теж глюки почалися… Ледве ноги виніс…

Такі оповідки Дел чув часто і зараз було не до них. Тому він підійшов з іншого боку, «підмазавши» керівника Бази:

– Пане Бук, Ви ж один раз Ши вже упіймали. Якщо не повернеться, то, напевно, і в другий упіймаєте.

– Дел, під Вашу відповідальність – я згоден. Тільки причепіть  йому радіомаяки для гарантії.

* * *

Ши погодився йти з причепленим біля рота сотовим телефоном, навчившись зв’язуватися з Делом і приймати його дзвінки. Вони домовилися, що Ши повернеться через добу…

Через три години, після розставання, маяк Ши перестав працювати. Через добу – Ши не було. Бук, як не дивно, був спокійним і навіть ніби веселим:

– Звичайна справа, Дел. Усіх цих черв’яків і сам біс не розбере. Я зараз віддам наказ про посилення оборони і жорсткі контрзаходи при наближенні будь-яких форм життя до наших кордонів. А там –  подивимося.

Дел сторопів. Він надто добре знав, що таке «жорсткі контрзаходи»:

– Почекайте, Бук. Я ж доки не зв’язувався з ним.

– Думаєте мобіла ще працює?

І тут Ши зателефонував сам:

– Дел, я на шляху до Бази. Зайшов далеко і, здається, спізнююся.

– Добре, що телефонуєте. Я чекаю на Вас…

Повернутися до конкурсу: Вийти за межі