2 Вересня, 2023 Шанс Повернутися до конкурсу: Різне Текст видалено на прохання Автора Повернутися до конкурсу: Різне Навігація записів Попередній записНазад Війна МедузНаступний записНаступн. Вбивство за сюжетом Навігація записів Попередній записНазад Війна МедузНаступний записНаступн. Вбивство за сюжетом
Вітаю, авторе, я знов по вашу душу 🙂 Як я й казав, до фіналу ваш твір пройшов, а тому тепер можна підняти рівень критики на щабель вище. Готуйтеся 🙂
Спочатку пройдемося по плюсах. Мені сподобалося, що, на відміну від багатьох інших фіналістів, ваш твір – дійсно «янг едалт». Головні герої – підлітки, їхні проблеми й переживання – підліткові. Плюс модний зараз жанр «міського фентезі». Сподобалася увага до соціальної проблематики – герої борються не з марсіанами і чи зомбі, а скоріше із собою та цілком реальними життєвими проблемами.
Тепер – до мінусів. А їх знайшлося чимало, бо взагалі твір справляє дуже нерівне враження. Ну про вичитку вам хіба що лінивий ще не написав (коми, крапки, переплутані слова тощо). Але гірше, як на мене, інше – стиль нерівномірний (тут хтось його похвалив, але точно не я). Спробуємо розібратися у чому проблеми:
1. Фокал «плаває», і описи лишають багато запитань. Ну фокал, то таке. Ось у пролозі нам показують сцену розмови Лео і Мари – дуже кінематографічно: не очима Лео чи Мари, а просто наче камера плаває навколо і показує це збоку. Ну нехай це ще на початку, в принципі так теж роблять (доки ми ще нікого не знаємо). Але всередині там теж є моменти, де, так би мовити, «точка зору» відривається від того, хто споглядає.
Відповідно, описи – теж стилістично нерівні. Ось наприклад, хлопець дивіться на дівчину на першому побаченні і думає: «сукня, до колін, гармонійно підкреслює її фігуру», «підведені брови роблять карі очі більш виразними»… Агов? Це часом не з модного журналу фрази чи рекламного проспекту салону краси? Мені чомусь здається, що шістнадцятирічний пацан (ще й з досить «дворовою» освітою) описував би дівочу красу геть іншими зворотами 😀
І такого багато, описи майже постійно збиваються на якийсь такий «офіціозно-рекламний» стиль. Я думаю, вийшло б набагато живіше, якби, роблячи опис, постійно тримати у голові – ХТО це бачить і ЯК особисто він це може сприймати.
2. Зазвичай оповідання пишуть у минулому часі (бо все вже начебто відбулось, і оповідач нам вже опісля оповідає про події). Теперішній час краще підходить до якоїсь супер-динамічної екшон-сцени або сну. Це не обов’язково, я бачив цілі романи, написані (і досить непогано) у теперішньому часі (але ТІЛЬКИ у теперішньому!). Але майже ніхто не робить так, щоб час скакав в межах одного розділу (одного блоку тексту) – то з теперішнього у минулий час, то назад. Це важко читати – у голові постійно якийсь ритм збивається.
3. У описах (а особливо у спогадах) часто забагато абстракцій. Приклади:
– «списав всі домашки у дівчини відмінниці, яка чомусь весь час хотіла допомогти йому» – може у «дівчини-відмінниці» все ж таки ім’я є, чи нас цікавить тільки її функція у сюжеті, а не особистість? 🙂
– «Пізнавав уроки вуличного життя», «Пробував курити і пити алкоголь» – чиста абстракція і штамп. Коли інші читачі вам скаржилися на клішованість – то це і про ЦЕ також. Які саме уроки? Як пробував?
Покажіть, а не розказуйте (ще й такими фразами, наче у анкеті з дитячої кімнати поліції)! Там досить було б замінити ці абстракції на мінімальну конкретику – і одразу стало б живіше. Ну щось типу: замість «дівчини-відмінниці» – «очкаста Фроська», а замість «уроків вуличного життя» – «билися з наркоманами за гаражами». Ну суть, гадаю, зрозуміла 🙂
4. Атрибуція діалогів жахає. Дев’ять реплік в діалозі підряд без жодного натяку де хто 🙂
Або у пролозі: нам одразу називають, що є Лео і Мара, але потім в діалозі жодного разу автор не називає їх по іменам. Треба по непрямим натякам здогадуватися, де хто говорить. Або всі ці безликі фрази, типу: «переводить втомлений погляд на нього» або «дивиться скоса в її телефон» (навіть без ВІН/ВОНА). Це все важко читається, якщо чесно.
5. Діалоги нерівні. По-перше, плаває стиль, ну тобто спочатку підлітки спілкуються нормально – сленгом і прикольчиками, а потім хтось видає фразу наче з турецької дорами, типу: «ти мене врятував не тільки від смерті, але й нове життя подарував!». Ну камон! 😀
По-друге, місцями діалоги «виснуть». Розмови Лео-Мара і Лео-Ден – норм, бо вони сюжетно-навантажені, кожна фраза рухає історію вперед і каже нам щось нове. Діалог Ден-Ліза на мосту рятує напруження самої ситуації «життя-або-смерть», але якщо вчитатися, то там розмова вже три оберти ходить по одному колу («Галю виходь! – Не вийду!»). А коли наші голубки зустрічаються на першому побаченні, там вже починається зовсім «дєжурне бла-бла-бла». Чому це погано? Тому що це на реальному побаченні ми можемо говорити «ні про що», але у художньому творі навіть розмова «ні про що» повинна мати сюжетне навантаження і повідомляти нам важливу інфу. Бо читач просто почне нудьгувати і проглядати текст по діагоналі.
6. Інколи проблеми героїв занадто легко і швидко розрулюються. Раз! – і мачухи немає! Я розумію, що десь автор не хотів розтягувати другорядні події, але все ж треба якийсь баланс реалістичності. Все ж таки Лео подарував Дену лише нерозмінний карбованець (ой, вибачте, євро), а не магічну здатність до вигнання мачух 🙂
Так, щось надто розгулявся я з критикою 🙂 Загалом твір досить бадьорий, місцями дуже реалістичний, місцями досить яскравий і кінематографічний, а та ще й змушує задуматися над серйозними питаннями (чомусь з дитинства люблю соціальну проблематику у творах, не кажучи вже про екзистенційні питання 🙂 ). Тому маю надію, що всі проблеми з часом виправляться.
Мої найкращі побажання авторові! 🙂
Щиро дякую за такий розгорнутий відгук і конструктивну критику
Дуже багато корисного висвітлили, є над чим працювати мені І завдяки Вам, бачу в якому напрямі вчитися ще.
Вам успіхів в творчості і в конкурсі, якщо берете участь
Вітаю, Авторе. Я поставив “ні”, а тепер завдяки легкому срачу в загальних коментах усвідомив власну відповідальність за таке свинство. Пояснювати важко, бо я не спец, а всього лиш читач, тому спробую поділитись враженнями: підліткові проблеми, суіцидники і нещасне кохання помножене на гормональний токсикоз – не моя тема. Тому ” ні” . Добре що я вже подорослішав, і навіть вже не пам’ятаю, чи справді у житті підлітка стільки відчаю.
Ще одна річ, вона очевидна а от пояснити важко. Раджу вам проявити більше нахабства і недбалості у різних описах зовнішності і т.д. Замість докладних подробиць – кілька яскравих штрихів. Приємно, коли автор веде по історії твердо і впевнено.
Продовжуйте писати, і все покращиться саме собою. На все добре.
Підліткові проблеми – це ж основа young adult.
Вітаю. Дякую за відгук. Раніше, в короткій прозі, описи так і робив, тут перестарався, мабуть, дякую, що вказали на це, подумаю як краще виправити.
Довить дивно ставити “ні” через те, що “подорослішав для підліткових проблем”, перебуваючи на конкурсі літератури для підлітків (:
А про описи – скоріше погоджусь 🙂
Якщо підліткові проблеми у вашому розумінні це шукати у яке віконце чишвидше стрибнути, бо оточуючий світ не виправдовує райдужних сподівань, хай так. Але це явно не тягне на літературу для підлітків. На мою дуже скромну думку. І це моє “ні”, вас воно ніяким, жодним бортом не чіпляє, і вам вже напевно зрозуміло, що справа не в подорослішанні
Я щось не побачив у наведеному фрагменті оцих самих “райдужних сподівань”)
До речі зовсім дорослі теж можуть “шукати у яке віконце чишвидше стрибнути” – це теж не проблема?
А що тоді у вашому розумінні “підліткові проблеми “?
А я й не кажу про твір. Я про ваші сподівання щодо оточуючи включно з намаганням перейти на особистості.
Ось вам ще одна помарка, можете блиснути ерудицією
Довго думав залишати коментар чи ні. Щось мені здається, що я зі своєю «критикою» не дуже потрапляю в аудиторію і атмосферу конкурсу. Але згадую, як розгорнуті коментарі колись мене врятували, тому залишу і я ще декілька тут. Адже відсутність критики може призвести до графоманії, а це вже фу-ка-ка.
Все наведене нижче є абсолютно суб’єктивною думкою, ні в якій мірі не стосується особистості автора і є виключно висновками й припущеннями сформованими з наявного на сайті тексту.
В першу чергу відзначу використане правильне довге тире. Не те щоб це дуже важливо, але приємно читати гарно оформлений текст. Проте відразу не відходячи з діалогів, я не дуже зрозумів чому на початку так багато знаків оклику. Бо з контексту не відчувається, щоб персонажі кричали чи дуже емоційно себе поводили. Плюс зауваження, чи то питання щодо тире відразу:
«В зелених очах — розум і проникливість» — хіба ж тут воно потрібно? Більш авторське використання, аніж за правилами. Хоча тут я можу помилятися, бо не філолог. Далі це знову ж повторюється. І забігаючи наперед напишу це тут: в тексті багато простих помилок.
«Витіснені» — витиснені. Бо витіснені від витісняти, а витиснені від витискати.
«з під» — з-під.
Також з прологу відзначу, що заграєтеся з описами персонажів. Не дуже критично, на мій смак, проте трохи зайве.
Глава один відразу має кілька занадто довгих речень, які дискомфортно читати. Можу хіба порадити читати вголос і слідкувати за цим. Хоча тут річ індивідуальна. І комусь це не проблема, взагалі.
«наче у зомбі з фільмів» — ось це уточнення вкінці зайве. Воно нічого не дає.
Часто помічаю цей момент на конкурсі. Багато авторів згадують певні події дуже побіжно. От і у вас дуже обривчаста сцена вдома Дена, де він б’є чоловіка. Ніби й можна за допомогою неї розкрутити емоції, а ми проскакуємо швиденько. І я, як читач, не встигаю створити емоційний зв’язок з персонажем. Це ніби побіжна історія від моєї подруги чи матері про геть незнайомих мені людей. Тому відповідно мені все одно. Плюс дії Дена в цій сцені безглузді. Спочатку він рятує матір, а потім іде зразу. По факту нічого не змінивши. Лише можна здогадатися, як чоловік навпаки розізлився після такого.
Ну і далі лупите просто інфодамп. Зрозуміло, що ви донесли потрібну інформацію найкоротшим способом, але в структурі оповіді це виглядає дуже кострубато.
«З посади секретаря її звільнили, але з лікарні не вигнали — дозволили працювати санітаркою» — а ось цей елемент на мій погляд безглуздий. Адже хоч санітар чи то санітарка це менш поважна робота в чиїхось очах й передбачає фізичну працю, проте в будь-якому випадку відповідальна. А тому алкоголічку навряд би поставили її виконувати. Умовно недобросовісно обробила медичні інструменти й пацієнт потім загнувся.
«Можливо, було і схоже що мати зкурвилася» — ой сміявся в голос. Дуже різко вибивається з оповіді.
Друга глава починається з речення абзацу. Це занадто довге речення. Взагалі, на цьому моменті зрозумів, що такі довгі речення через вашу любов/стилістичні особливості дуже вдаватися в різноманітні деталі. Більшість з них насправді користі ніякої не несуть і почасти слугують банальним розтягуванням тексту. А вкупі з тим, що деякі моменти у вас навпаки обрубані, то структура оповіді є дискомфортною для читання.
— Розумію твій подив. — ось тут в діалозі замість крапки має бути кома. Можливо мої знання щодо правил застаріли, проте припускаю, що навряд.
Дивно сприймаються слова незнайомця, де одні речі він вказує точно, а інші припускає. Для більш різкого ефекту було б краще зробити все фактами.
По перше атестат дають за завершення середньої освіти. З дев’ятого класу це свідоцтво. Але далі ви про завершення школи пишете, тому наче й атестат має бути таки. Проте школа це повна середня освіта. Є ще середня спеціальна та звичайно ж вища й т.д. І далі по тексту розуміючи, що вашому героя 16 років, то в нього вже є свідоцтво й він може без проблем іти вчитися в коледж. І чомусь в десятому класі він все ще з матір’ю, а не втік. Або він пізніше пішов у школу, проте в такому випадку йому тут дотерпіти лишилося зовсім трішки, бо ж події відбуваються весною. І в коледж гребуть усіх підряд, принаймні я знаю дуже дурних людей, які без проблем вступали недавно в коледж.
Суб’єктивно, але в третій главі ви перестаралися з матюками.
«де не має життя» — немає тут разом. Якщо про відсутність чогось то разом, якщо хтось щось не має, то окремо.
симпатичне вольове лице — я гадки не маю, як лице може бути вольовим.
«мабуть обкуреного» — не бачу логіку чому саме обкурений буде десь лазити під дощем. Від коноплі в теорії навпаки розслабляє й хочеться посидіти в м’якенькому кріслі, а не ходити під дощем. А під дощем може, напевно, ходити будь-хто кому треба кудись піти в цей час. От банальна здається фраза, дрібний момент, проте вона вже відштовхує мене від героїні. А також знову з’являється персонаж і ви даєте розгорнутий його опис. Вкотре це зустрічаю на конкурсі. Й професійні письменники таким не займаються. Вам також не раджу, але хто я такий, щоб мене слухати)
Сцена на мосту дещо клішована, на мій погляд.
П’ята глава. Занадто багато уваги до кольору очей. Це настільки неважлива деталь, що багацько людей навіть не знають точно кольору очей своїх друзів чи приятелів.
«але загалом симпатична» — так наче бірку повісили чи клеймо поставили.
До речі, цікавий факт. Труп би сплив просто і її б знайшли, тому план дівчини не спрацював би.
«у ніг» — росіянізм.
«не видимий» — разом.
Дев’ята глава
«не змінна» — разом
«тілесного кольору помадою» — тобто кольору шкіри? Це як, взагалі?
Сто років самотності пам’ятаю зі школи. Дуже не зайшло тоді.
«…фільм чи книга» — кострубате завершення.
«— Ти, явно, тупих фільмів передивився.» — це гарно)
З розміром синопсису ви перестаралися на мою думку. Висновок же не буду робити включаючи синопсис, щоб не спойлерити.
Підсумовуючи. Порушені підліткові проблеми це добре. Місцями герої реалістичні, місцями їх поведінка клішована. Стиль потребує доопрацювання. Надприродний елемент мені не сподобався.
Дуже дякую за такий розширений відгук з прикладами. Є над чим задуматися і попрацювати над текстом потім.
Герой ще вчиться в 9- му. Так, мабуть таки свідоцтво, давно закінчував 9-й, забув)
В 9-му класі в мене вчились і 15 , і 16 річні, навіть 14 комусь було)
Ще раз дякую за критику)
Тут більш менш непогано все написано. Мова, описи, герої, діалоги.
Фрагмент вдало обривається на інтригуючому моменті.
Думаю, непоганий шанс на другий тур. Успіхів авторові!
Дякую за відгук)
Загалом, історія цікава, чіпляє, бо хочеться дізнатися, який вибір зробить Ден, як далеко він зможе зайти. Чи наважиться? Діалоги прописані добре, а от сама розповідь від автора якось дивно звучить, наче від третьої особи, що швиденько переповідає сюжет, десь почутий або побачений. Успіху в конкурсі!
Дякую за відгук)
Так, є над чим попрацювати, текст сирий .
Хороший легкий стиль тексту. Читається легко. Сюжет не є оригінальним, але мені сподобалося як Лео маніпулював Деном змушуючи спочатку вчинити добро.
Не сподобалася надмірна деталізація у синопсисі. Легенди про існування Богів, ангелів і демонів і т.д. не є чимось унікальним, що його треба в сотий раз розжовувати читачу навіть у повному тексті. Та й класифікація ангелів не та інформація, яка якимось чином впливає на сюжет, щоб її виносити у синопсис.
Удачі!
Дякую за відгук і за конкретику в зауваженнях )
Біда, ніяк не навчусь синопсис писати, другу вже повість сварять мене)
Згоден з надмірною деталізацією. Як твір вилетить з конкурсу, подумаю, як краще ту інфу урізати і подати.
Мені сподобалося те, як Лео спокушає Дена. Не просто “іди-но вбий людину”, ні. Спочатку це добрий чарівник, який каже “зроби добру справу, і твоє життя стане краще”, а потім “вбий людину, яку ти полюбив, і тоді твоє життя стане іще краще!”. У тексіт щось є. Успіхів авторові!
Дякую, що поділилися враженнями)
Навзаєм)
Життєві проблеми підлітків, з яких потрібно випутіватися, це завжди чіпляюча тема. Написано гладко та грамотно. Текст візиває бажання продовжити читання, захоплює. Але взагалі невічитано!
“на якому витіснені: зображення сонця та хвилясті руни” – неочикуване рішення з пунктуацією
В двох реченнях “Шпала” використовується 4 рази, хоча завжди є можливість замінити, та й ще і показати характер стосунків між героями (приятель, товариш, суперник, однокласник)
“він б’є битою в живіт мужика” – спробуйте це зробити, коли мужик тримає за волосся вашу матир. Ви скоріше вдарите по спині, звісно.
“Директором спеціально, залишив собі цю комірчину” – зайвий ом
“А давай, строків не їла” – а смачні?
Десь зайві порожнечі між розділовими знаками, багато де крапки і коми взагалі загубилися, наприклад “року, без атестату Тобі можуть за бійку”
і так далі
Дякую за відгук)
Так, текст сирий, винен у всьому)