10 Березня, 2024
Сезон вітрів
Повернутися до конкурсу: РІЗНІ РАЗОМ – конкурс фантастичних оповідань на тему інклюзії
Текст видалено на прохання Автора
Повернутися до конкурсу: РІЗНІ РАЗОМ – конкурс фантастичних оповідань на тему інклюзії
Я дуже сподіваюся, що Бі та Кірі знайдуть нову домівку в чужому краю, а Ваше оповідання – затишок у доброму товаристві й багато читачів. Я вболівала за нього,!
Бажаю натхнення та творчих успіхів!
Щиро дякую!
Шановний авторе, а в мене залишилося питання! Чому ритуал обрав дівчину? Що в ній “не такого”?
Віро, дякую за запитання!
Кірі не була чимось особлива. Але ніде й не йшлося про те, що в жертви мають обрати “когось не такого”. Згідно ритуалу, жертвою ставав той, на кого впаде жереб.
З іншої сторони, якщо після ритуалу Кірі почала чути рос-траву, можливо, дівчина все ж мала зародки певних здібностей. Просто вони ще не були розвинені.
Але якби люди знали, що Нік був альбіносом, то ніхто б не проводив той ритуал. У Долині з альбіносами було пов’язано стільки упереджень та забобон, що жертвою став би саме він.
Віддаю належне авторові за створений цікавий, авторський, оригінальний світ. З власними законами, рослинами, тваринами і традиціями.
Проте у описах є моменти деякої схематичності, нерозкритості. У мене лишилося багато запитань. Чому всі у тому світі аж НАСТІЛЬКИ бояться вітру? Чому всі так впевнені, що жертва неодмінно припинить кіхан? Це залізний закон магії того світу чи просто людський забобон так само, як із альбіносами?
Життя у цьому світі близьке до фентезійного Середньовіччя? Але тоді туди не вписуються такі елементи, як бібліотека у селі з простолюдинами, “люди у формі охоронців”, або слово “зміна” (для тих, хто працює на плантаціях).
Деякі описи, наприклад, як “певні символи” на руці чи “сукня кольору достиглої рос-трави”, мене, як читача, лишають трошки в інформаційному вакуумі, бо мені не сказали, що це за колір, і не зобразили, що то за символи.
Взагалі, поява Аладая з його синичником трохи нагадує “бога з машини”. Вони з’являються, як певне чудо, ніяк не пов’язане з попереднім сюжетом, але при цьому ще й чудо непотрібне – бо вони нікого зрештою не врятували. Ти більше дивує, що ГГ щойно називав синичника “легендарним птахом”, яких майже ніхто не бачив – і ось він вже спокійно його годує з рук і нічому вже не дивується. Як на мене, там мало б вже півсела збігтися, якби до них щось таке легендарне зненацька прилетіло.
Є питання до мотивів героїв. Чому Кірі так переживає за хлопця, якщо у них не було фактично ніяких відносин? Тільки через один його лист?
Я б ще зрозумів самопожертву хлопця, якби в нього були якісь виражені відносини з дівчиною, а не просто одна єдина випадкова розмова на березі. Ба більше, хай навіть без відносин, але якби він хоча б знав, що жереб випав їй. Тоді був би мотив її рятувати, хай навіть при однобічній закоханості. Або був би мотив рятувати матір, якби їй загрожувало щось більш конкретне. Але хлопцю пропонують бігти, навіть взяти з собою матір (без якої він відмовлявся тікати з села), але він все одно обирає смерть. Может він не так вже й хоче жити?
Хочу похвалити автора за старання додати сюжету певної драми. Ось тільки при вірно прописаних мотивах і обставинах героїв, ця драма була б іще набагато більш разючою і проникливою.
Бажаю авторові подальших творчих успіхів!
Роде, дякую Вам за відгук!
Що ж до Ваших запитань, то більшість відповідей на них є у тексті твору.
Чому люди боялися вітру? Бо він постійно посилювався і завдавав мешканцям Долини збитків.
Чому люди вірили, що жертва зупинить кіхан? Бо для Долини це не перший кіхан. На жаль, раніше жертвоприношення допомагало. Про це йшлося у Синій книзі.
Світ Долини не варто порівнювати з Середньовіччям.
Синичника годував із руки не Нік, а господар птаха. А оскільки Нік з матір’ю мешкали на околиці селища, а птах, залишивши у них свого господаря, піднявся у повітря, то в селищі його ніхто не бачив.
Щодо мотивів Кірі. Нік підслухав її розмову з Алу (про це йдеться в його листі). Знаючи, що ритуал обрав її, він пожертвував життям заради дівчини. Погодьтеся, що вона мала всі підстави за нього переживати.
Щодо мотивів Ніка. Він бачив Кірі не один раз. Вони щоранку зустрічалися на мосту. Юнак був у неї таємно закоханий.
Вище я вже пояснювала, що він дізнався, кого обрав ритуал. Тому відмовився від втечі і вирішив ціною власного життя врятувати кохану. Мотиви юнака логічні та цілком обгрунтовані.
Вітаю, Авторе! Дуже гарна і щемка історія зі своїм світом, рослинами та звичаями.
Нік і Кірі відразу прихилили до себе серце. Однак мені чомусь подумалося, що Кірі – теж альбіноска, яку батьки укривали так само, як Бі Ніка. Цей здогад посилило те, що вона теж почула, як плаче рос-трава. І, думалося, вона відкриє це на майдані перед тим, як піти.
Але то вже моя читацька уява розігралася… 🙂
Успіхів на конкурсі!
Дякую, Helga, за прочитання і відозву!
Удачі на конкурсі!
Асія Азмерс, дякую Вам!
Удачі на конкурсі!
Одразу поринула у історію, дуже майстерно вписані деталі, нічого зайвого.
Чітко побачила, що мова йде про наше сьогодні: “тварюка, яка накликає кіхан, пожадлива не лише до плоті, а й до монет”. А слова про те, що нечесно просити когось віддавати життя за інших, боляче кольнули.
І дві жінки в кінці немов символ усіх, хто виїхав – попереду важкий шлях, але вдома залишається лише чекати, поки не прийдуть по твою душу.
Браво. Мене дуже сподобалося.