Різдво на Юпітері

        Мої думки кружляли, немов у шаленому танці, але жодна з них не розв’язувала проблему святкування Різдва на Юпітері…Активне опанування космосу тривало понад століття та я ніколи не припускав, що мене відкине на відстань у 600 мл кілометрів від рідних. Життя не передбачуване, і навіть практичні люди, такі як я, ризикують. 
       Любов до сімʼї та бажання дати дітям найкраще підштовхнули до кардинальних змін. У пошуках нових можливостей для заробітку мені трапилось цікаве оголошення. Згодом я прилетів на саму віддалену роботу у світі, де збираються надпотужні енергії.
       Щільні хмари планети кілька місяців не давали побачити нічого, окрім своїх візерунків. Надія угледіти бодай один промінчик Сонця, не кажучи про зорі, стрімко покидала мене з кожним днем.
       Знаходитись на газоподібному гіганті спочатку було цікаво, але з часом все стає монотонним. Робот-помічник постійно моніторив мій настрій та фізичний стан, що ставало надто навʼязливим… Це значний виклик для людей, які не потребують активного спілкування. Навряд чи екстраверт полетів би у таку далечінь, тож соціально відкритий тут тільки – NET-2.

       – Показники психічного стану нижче норми, вас щось турбує?
       – Я сумую за родиною та й святкові обійми ще нікому не завадили, – робот розтлумачив слова занадто буквально і стрімко поліз до мене холодними металевими руками. Сьогодні, уявляєте, я навіть не сперечався. 

       Помічник поїхав коридорами станції, сумлінно продовжуючи роботу. Іноді мене цікавило, чому роботи не працюють самостійно у 2101 році, але ж платять добре, тому залишимо ці запитання на потім. На секунду я навіть позаздрив його спокою й логічності. Ніяких думок про рідних. Ніяких емоцій, які мене накривають останнім часом. А раніше жінка мене з “засушком” порівнювала. 
       Святкові показники підносили настрій. У різдвяний день я зібрав подвійну порцію енергії та, закінчивши справи, пішов до каюти, щоб врешті-решт звʼязатися з Землею. У завжди хмарному небі Юпітера сьогодні виднівся крихітний отвір. Мені закортіло подивитись на щось, окрім тутешніх пейзажів. Навіть у бурхливу погоду, я вдало налаштував збільшувач на потрібну область, і стереоскоп показав нововідкрите сузір’я «Ялинки». Цей добрий вісник викликав у мене щиру посмішку. Важливий атрибут свята поруч. 

       – Хіба це не диво? – запитав я у голос.
       – “Дива там, де в них вірять, І чим більше вірять, тим частіше вони трапляються”,  – процитував Дені Дідро мій помічник.