29 Серпня, 2023 Привілеї Повернутися до конкурсу: Початок Шляху Текст твору видалено на прохання Автора Повернутися до конкурсу: Початок Шляху Навігація записів Попередній записНазад Порцелянова Душа. Книга першаНаступний записНаступн. Через Калинів Міст Навігація записів Попередній записНазад Порцелянова Душа. Книга першаНаступний записНаступн. Через Калинів Міст
Тематика повісті, як на мене, загалом цікава і важлива. Але така система мені здалася надто заплутаною і нереалістичною. І ще: якби тема соціальних стосунків між кастами обігрувалася більш тонко, це, мені здається, було б більш цікаво. А коли вчиняється отаке судилище лише через пропозицію одруження – то це вже, як на мене, перетворюється на якийсь гротеск.
Втім, можу й помилятися, бо я аж ніяк не ЦА антиутопій.
Успіху на конкурсі!
Дякую за відгук.
А це ж мала бути утопія.
Ще й досі тримаюсь за цю думку.
Але це дедалі складніше…
А щодо гротеску – мабуть є таке. Але як інакше, коли тут мезальянс рівня десь так Попелюшки?
О. Це ж назва могла бути краща. “Привілеї для Попелюшки”. Хоча… Тут нема попелу.
Вітаю, Авторе!
Я зрозуміла, що мені більше не подобаються антиутопії. От раніше була впевнена, що обожнюю їх, а на Вашій зламалася. Тобто, не Ваш твір не сподобався, а ідея такого світу не подобається. Може, тому, шо Ви взяли за основу кастової структури речі, які нам занадто близькі, щоби можна було абстрагуватися від них і розмірковувати про Ваш світ теоретично. Аж надто реалістична антиутопія виходить, мотрошно, лячно, що так цілком може бути. А я люблю лякатися невзаправду.
Ще мені здалося, що у Вас не синопсис, а нотатки типу плана по пунктах, записаного для себе. І може через те, що він оформлений саме так, складається враження, що у Вашому ознайомчому уривку міститься все, що необхідно знати читачу. Якщо скіпнути всі події до старту ознайомчого уривка, то нічого катастрофічного нне станеться, уривок читається як окреме й цілком самодостатнє оповідання 😉
От такі думки мені навіяло…
Успіху на кронкурсі!
Еееееее… Дякую за відгук.
А це анти-утопія?
Тут у людей змалку є якась мета у житті, є сенс вчитись, тренуватись, є винагорода за досягнення, влада вибрана серед найрозумніших (а не найкрасивіших :)). І як “бонус” всього того – у суспільстві багато (можливо й більшість) людей здатні захищати все те життя у випадку чогось там…
То що ж тоді було би утопією?
На думку спадає Велс… І елої. У них майже утопія. Розваги цілий день. Їжа і речі. Звідкись. Утопія без зусиль. Ідеальна… Але одна проблемка – хтось вночі прилазить і їсть деяких елоїв. І якось вже і не дуже утопія, але хто зна…
Або от ХХІст. Ніби вже теж якась утопія. Так легко люди ще не жили. Але, водночас, і захищати все це – якось ніби і не дуже здатні…
Як будувати суспільство, аби люди в ньому не робили зле, і, водночас, були би здатні захищатись від зла?
Синопс. – просто переказ. Він у мене вперше.
Події розтягнуті років на чотири. Десь так з 0-2-3.5-4року уривки з життів (але є і загальна, наскрізна ідея тих життів). А якби читати від початку – то персонажі й ідея будуть менш картонні, мабуть 🙂
Читаю довгу книгу. У ній і про дитину, і про дорослу. Одночасно. А потім автор почав зводити їх в одну людину. Але уривки схожі на завершені. Міг сказати в будь-якому місці “і жили вони довго й щасливо”, або “і вони всі вмерли”.
Але пам’ятаю і книги де не так. От хобіти… Взяли перстень і несли-несли-несли… Уривок буде абсурдним. Та зараз навіть і початок не можу зрозуміти. Чарівник сказав їм йти. Вони пішли. Чому? І чому по дорозі нікому було їх замінити? Дивно…
У вас в наявності кілька з найяскравіших ознак соціальної антиутопії 😉 По-перше, це поділ на касти через гріхи предків, причому цей поділ регламентує життя людей у вашому “теперішньому”. По-друге, наскільки я зрозуміла з натяків в уривку, ще є певні обмежувальні речі, що базуються на системи штибу лайків у соцмережах (чи я собі додумала?) Ну, тобто, цілком собі хороший такий антиутопічний світ. І проблеми показує класно. Під “не сподобалося” я мала на увазі саме те, що мені якось погано стало від його ймовірності. Тобто, в даному випадку це радше комплімент автору, бо вам вдалося мене налякати, можливо, трохи більше, ніж мені хотілося би для легкого чтива. Адже ми вже зараз по фейсьучиках бачимо срачі й розборки штибу “а чому він направильно сумує/волонтерить”, а ви показали у що це може перерости.
Щодо уривку: так, він цілком завершений і самодостатній, може існувати у вигляді окремого оповідання. Це ДОБРЕ.
Завтик радше у синопсисі, причому, як я вже написала, я підозрюю, що це таки проблема викладення. Ваш уривок показує цікавий конфлікт, який виглядає як такий, шо почався й завершився в рамках цього уривка. А синопсис сфокусувався на переліченні дій персонажів, але не акцентує уваги на глобальному конфлікті твору. Тому мені (зважаючи на те, що синопсис я читала після уривка, не знаючи, що уривок взято з кінця твору) він читався як величезний вступ-експозиція до уривку. Мені здається, що це враження легко виправити додаванням на початку синопсису буквально пари речень, які би описали ідею твору в цілому.
(І до речі, синопсис – найпротивніша штука. Особисто я, коли їх пишу, даю майстер-класи з художньої лайки всім оточуючим, включаючи котів 🙂 У вас перша спроба вийшла НАБАГАТО краща, ніж у мене зазвичай 😉 )
І я вас благаю, не називайте своїх персонажів картонними! Вони не картонні, вони навіть без усього попереднього контекста читалися живими.
Ооооо…
А якби був СуперСинопсис (СС) перед синопсисом :), наприклад такий
“
2345рік.
У суспільстві існує поділ на касти, започаткований три століття тому – після переходу війни у вічно тліючу.
Панівна верства формується лише через військо, потрапити в яке неабияк складно. 1 з 1000.
Перевагу на початку мають діти зі значною кількістю предків-військових. Але головне – розум. Вся середня школа перетворена на неперервне ЗНО – “Змагання”.
Хай переможуть найкращі, й прибуде життєвої сили в суспільстві, й унеможливиться виродження!
”
От чим не утопія? 🙂
Тут і вшанування предків, і можливість руху між кастами, і постійно сильне суспільство.
Гріхи деяких предків? Але ж як можна “всьо понять і прастіть”? Тобто, можна… Але треба ж щонайменше мати право знати, що прощаєте. От живуть нині в Україні енкаведисти-вбивці і їхні нащадки. Не повинні ж вони маскуватись під звичайних-пересічних? Особливо якщо тепер ще й навідниками “підробляють”…