Пригоди принцеси Азель у чарівному лісі

Одного разу перед днем Святого Миколая  король Фальбер влаштував пишний бал: гості з різних королівств танцювали під чарівну  музику. Маленька принцеса Азель сиділа поряд із королем та королевою милуючись на танцюючих. Вона з нетерпінням чекала, коли можна буде підійти завтра вранці до ялинки й побачити, що  приніс їй Святий Миколай. Нарешті настав ранок. Принцеса Азель побігла до ялинки і розпакувала найменшу за розміром коробку. В ній лежала біла каблучка з алмазом.  Принцеса Азель надягла каблучку. Раптом вона побачила перед собою ліс.

— ” Куди я потрапила?” — сама себе запитала дівчинка. Вдалині Азель побачила сірого зайця, який кульгав. Дівчинка пожаліла його й підбігла до нього.

— “Сірий зайчику, бідолашний”. — сказала вона йому. Заєць присів і пожалівся на свою долю.

— ” Нема мені спокою. Вовки усюди підстерігають. От лапу підвернув”.

Азель зняла шарф й перев’язала йому лапу. Заєць подякував і побіг у нору. Принцеса пішла далі лісом. Раптом бачить —   ведмідь в капкан потрапив. Принцеса заплакала, бо ведмідь пожалівся їй на нестерпний біль. Насилу звільнила вона бідного ведмедя з капкану. Подякував їй ведмідь і кульгаючи пішов у барліг. Йде принцеса далі, а  назустріч їй кінь. А за конем женеться вовк. Принцеса не злякалась і каже вовку:

— “Вовче, не нападай на коня, а йди своєю дорогою. Пожалій, вовче, всіх, хто слабший за тебе”. Але вовк не послухав і побіг за конем далі. А Принцеса Азель, сама від себе не чекаючи, проговорила:

— ” Хочу, щоб завірюха завадила вовку наздогнати коня”. Вмить налетіла завірюха, ледве принцесу з ніг не збила.  Все перед очима зникло. Кінь втік від вовка.  Втомившись сіла принцеса біля дерева відпочити. Захотілося їй каблучку краще розгледіти. Зняла її принцеса і   опинилася у себе в королівському замку перед ялинкою. Гора подарунків під ялинкою виросла ще більше, бо лісові звірі надіслали їх Азель у знак подяки за порятунок: ведмідь надіслав чарівну скатертину, яку покладеш на стіл і з’являться найсмачніші солодощі. Заєць надіслав чарівні чоботи, в яких можна втекти від будь-кого та прибути в далекі країни за мить. Кінь надіслав медальйон у вигляді підкови. Тому, хто носить такий медальйон, буде завжди щастити.  Чарівні речі залишились у неї на усе життя. Принцеса заслужила такі подарунки, бо не залишила в біді лісових звірів, яких навідувала і далі в чарівному лісі.