Прибиральниця

     Прибиральниця ледве встигала прибирати фойє готелю від талого снігу з багном, який набивався сюди, немов сходив зі стрічки конвеєра. Під-час новорічних свят тут завжди було особливо людно. Після цілого дня на ногах вона поточилася від утоми і вихлюпнула трохи брудної води з відерця на туфлі якомусь пану, котрий сидів на диванчику біля рецепції. Він різко підскочив, немов його облили окропом.

     − Ой, пробачте, я не хотіла.

     – Ти що ж це робиш, корово? – Пан показав їй свою підошву. – Бачиш що тут написано? Ти, мабуть, і читати не вмієш, то я тобі прочитаю: Брі-о-ні. − Прокарбував він по складах. За півроку не розплатишся за хімчистку.

     – Мені дуже-дуже шкода.

     − Шуруй звідси, дурепо. І знай, що я поскаржуся твоєму роботодавцю.

     Прибиральниця похнюпилася і покотила свій набір для прибирання у підсобку. Настрій був зіпсований. Тільки прийшовши додому, вона згадала, що сьогодні новорічний вечір. Прикрашати ялинку не було ні сил, ні бажання. Готувати щось – тим більше. Вона лиш запалила свічку і сіла навпроти неї; пригадала які чудові новорічні вечори влаштовувала їй мама. У цей вечір можна загадати бажання і воно точно збудеться – мама завжди їй так казала. Раніше прибиральниця загадувала лише маленькі, скромні бажання. Можливо, вони й збувалися, але вона не звертала на це уваги, бо мусила багато працювати. Проте сьогодні з неї виривалися дуже сильні і щирі бажання, які вона не могла втримати в собі.

     − Хочу, щоб люди стали добрішими одне до одного, − промовила вона до свічки. − Бажаю, щоб тому панові з готелю голуби принесли іще більше щастя і грошових гараздів на його Бріоні. А собі… – трішки натхнення.

     Вогник свічки запалахкотів, хоч протягів в кімнаті не було, а ґнотик затріщав; тіні на стінах затанцювали.

     – Якщо це надто багато… Що ж – я зрозумію, – промовила вона, та сама не зчулася, як сіла за свій старенький ноутбук і відкрила своє дитя, котре виношувала вже кілька місяців. Схвильовано зітхнувши, набрала на клавіатурі: «Ст.429. Глава сімнадцята. Мандрівний цирк прибуває у Ла-Сьйоту». Пальці вихором понеслися по клавішах.

     Свічка на столі догоріла, клавіші стукали… Світ увійшов в новий рік, клавіші стукали… В кімнаті почало розвиднятися, клавіші стукали, а за вікном летіла зграя голубів.