– Давай цього разу домовимось. Ти мені сертифікат, я тобі теж. Сайт і суму обирай сама. – губи аж лоскочуть вухо, вже не до думок.
– Або посиланнячко? – поцілунок в шию
– -Можна й так, кицю. Ти у мене найкрасивіша, але я не хочу помилитись з розміром, як минулого разу. – руки обох мандрують по тілах протилежних,
– Чи так, як першого разу? – синхронні посмішки.
– Мила, тобі ж пасувало те коротке волосся , а старий годинник ми не лише викупили, але й новий у мене з’явився згодом, завдяки тобі ж– пестить таке знайоме й рідне тіло, зі шрамиками, родимками й розтягненнями шкіри .
– Отож, – видихає.
Губам вже є чим зайнятись, окрім розмови.
На ранок Оксана сиділа перед компом й обирала між пропозиціями магазинів. Але ж сюрпризу не буде! Хіба порівняєш цьогорічний Новий рік з емоціями перших подарунків. І прикрих помилок уникнути б на свята – бо як сварились, коли він подарував сковорідку, а вона хотіла сережки. Чи замала білизна та незручні підбори у черевичок? А як її сором брав, що таки підвів консультант з технікою!
Що це?
На пошту прийшла рекламна пропозиція «Наша нова розробка дозволить вгадати потаємні бажання. Жодної небезпеки для особистої інформації – пристрій фільтрує думки співрозмовника, досить непомітно покласти поруч. Далі на екрані бачите лише картинку з бажанням та підпис, ніяких імен. Перші 12, хто відгукнеться – отримають безкоштовно на правах бета-тестерів»
Це пастка! Але палець натиснув вже клавішу на «згода».
Того ж вечора чорний пакуночок тримала в руках. За Петром ходила два дні назирці. Список бажань ріс і дивував. Котлети? Київський торт? Збірка поезії? Калейдоскоп? Такі дрібниці?
Але чому б і так? Тим паче, що Петро дивував – як доречно приніс розмальовку! А ота прогулянка в парку, коли каталися мов дітлахи. Щастя!
На третій день побачила свій пристрій в його руках. Спалилася! Як?
Перевірила свою кишеню – на місці.
– Я мушу тобі зізнатись.
– І я тобі.
Два пристрої. Одне бажання.
Бути разом.
Ще мить – і подив. Де гаджети? Які гаджети?
На столі замість олів’є – Київський торт. Чоловік грається калейдоскопом, дружина малює. Зрештою, можна побути несвятими. Щодня й на свято.
У засекреченій лабораторії з нейропсихології втомлений співробітник обробляє дані з гаджетів, навалених купою. Поруч перекладач-контактер, який допомагає написати звіт. Інша цивілізація й високі контакти.
– То що у висновку писати?
Дякую, Авторе! Легко читається, надихає. А коротка зачіска і старий годинник – то так таки так – класика подарункової жертовності).
Авторе, це круто!
То що у висновку писати?
Люди – прикольні створіння, хоч бувають і відбитими, коли збираються у зграї. Але у союзах часом розкриваються з найкращого боку.
З гіршого, між іншим, теж, але це інша тема.
Успіхів!
Дуже мило й правильно, і натяк на О’Генрі доречний вийшов! Гарна сім’я!
Мило. Трохи побудова речень мене бентежила, та це не була.
Дуже миле, світле оповідання, яке мені дуже сподобалося. Втім, кінцівка дещо розчарувала, бо на неї вочевидь не вистачило слів і вона вийшла, на мій смак, надто стислою.
Поки що — мій фаворит у групі!
Мило й по-різдвяному.
Дуже мімішне оповідання) Удачі на конкурсі!