19 Грудня, 2023

Підзарядка

Ельф поспішав, але в ранкову годину пік ліфт зупинявся майже на кожному поверсі – а тоді, як на зло, ще й застряг.

— Приїхали, — сказав молодий охайний чоловік із білим шпіцом на руках, — і це ж навіть блекаутів не було!

— Торік ми ходили пішки – і норм, — знизав плечима довготелесий школяр.

— Спробуємо вилізти? — жінка з жовтогарячими дредами в «піксельних» штанях відсунула двері і визирнула у шпарину. — Ні: між поверхами зависли.

Спливав дорогоцінний час: Санта і Йоулупуккі вже чекали на ельфа, щоб везти подарунки дітям на окуповані території. Міжнародний проект міг зірватися через несправність.

— Я можу витягти нас звідси! — випалив ельф.

— Як? — усі подивилися на нього, наче щойно помітили.

Ельф дістав з кишені скляну ялинкову прикрасу у формі семикутної зірки.

— Вона може зрушити ліфт з місця, але їй потрібна енергія.

— Ти на приколі? — пирхнув школяр.

У когось у кишені завила сирена.

— Только цього нє хватало, — сплеснула руками пенсіонерка, що зайшла останньою, на п’ятому поверсі.

— Що там? — запитав чоловік із собачкою.

— Інтернет поганий, — похитала головою жінка у «пікселі». — Схоже, МіГ. А як зарядити цю штуку? — спитала вже в ельфа.

— Наситити позитивною енергією, — пояснив той. — Розумієте, магія не працює в такій напруженій атмосфері. Нам треба підняти одне одному настрій.

— Марна справа, — махнув рукою хазяїн шпіца. — Де два українці – там зрада і депресія.

— А ви спробуйте, — ельф простягнув уперед руку з прикрасою на долоні.

— У вас дуже гарний песик, — вихопилася дівчинка з пузатим ранцем, що зайшла разом з довготелесим. — Як хмаринка!

— Дякую, — не встояв собачник. — А ти дуже смілива. Якби не Арчі, — чоловік погладив шпіца, — я б нізащо не міг бути таким спокійним, як ти.

Обличчя дівчинки засяяло.

— А ви вмієте поводитися з дітьми, — сказала військова. — Це круто.

— Де там! Он ви, я бачу, служите. Це справді круто.

— Перестаньте! — не витримав школяр. — Ви це просто кажете, а насправді так не думаєте.

Зірка, що вже була розгорялася бурштиновим світлом, ураз майже згасла.

— Ні, мальчік, думаєм, — у тиші пролунав несподівано лагідний голос пенсіонерки. — Мнє много лет, но я сама це лише недавно пойняла. Ми только говоріть це не вміємо до пуття, а так думаємо. Майже завжди.

Сяйво виплеснулося з зірки мерехтливими краплями. Ліфт задеренчав – і рушив. «Відбій» пролунав, коли вони виходили з під’їзду. Ельф майже не спізнився: реактивні сани Санти вже чекали за рогом.

Підзарядка: 15 коментарів

Залишити відповідь