Під сузір’ям Дракона

Ніч і мороз. Стукаю у віконце.

– Хто там? – перелякане бліде обличчя дівчинки років семи, білявки, з блакитними очима.

– Дракона викликали?

Клацає засувка кватирки. Влітаю.

Дівчинка запалює нічну лампу. Розглядає мене. Гребінець на голові та спині, крила й лапи, хвіст.

– Який ти маленький! А я хотіла на тобі політати!

– Не вийде! Принцесам до досягнення повноліття заборонено літати.

– Я не принцеса. Просто дівчинка. З першого «Б».

– Усі дівчатка – принцеси, – говорю повчально. – За дванадцять років я повернуся, і ми вдосталь політаємо.

Вона регоче:

– Я тоді стану великою, а ти такий маленький!

– Стаю маленьким, коли вилітаю приймати замовлення на дива від принцес. Замовлень багато, тому «роздраконююсь» на свої маленькі копії – щоб встигнути скрізь. Зараз ще протиповітряна оборона… Щоб мене не прийняли за крилату ракету чи «шахед».

Вона дивиться на мене, милуючись.

– Давай перейдемо до справи, – дістаю з сумочки на ремені блокнот та олівець. – Замовляй!

Записую. Щоб тато був живий, здоровий і скоріше повернувся додому з перемогою. Угу, захисний кокон для тата. І для всього татового підрозділу – дописую особисто від себе.

Щоб мама, всі бабусі та дідусі були здорові. І молодший братик також.

Лялька, косметичний набір, смартфон.

– Де ти живеш? – запитує вона, коли замовлення вже прийнято.

– Уяви, що дивишся на Землю зверху, з космосу. Ось блакитна кулька Землі, ось навколо неї крутиться по круговій орбіті жовтенький Місяць. А ось дуже довгими орбітами літають навколо Землі ще дванадцять планет-місяців – ментальних, невидимих людям. На кожній із них живе свій рік-звір зі старовинного китайського календаря. Раз на дванадцять років кожен із нас наближається до Землі на своєму місяці. Ми намагаємося принести з далеких зірок радість, щастя та виконання бажань. А назад у космос тягаємо на переробку всяке сміття – зло, війни та поневіряння.

– Красиво, – її очі світяться захопленням. – Схоже на велику квітку з Землею в серединці. Так було завжди?

– Багато тисяч років тому різні народи вирішили віддати на дванадцять планет-місяців своїх священних тварин. Китай – дав дракона, Єгипет – кішку, Індія – корову…

– А Україна?

– України тоді ще не було, але майбутні українці тут уже мешкали. Орали землю. Козакували. А де ти бачила козака без доброго коня?