Наближення нового циклу Аг завжди відчував кінчиками пальців та нетерплячкою, що як їжак вовтузилась десь у глибині живота, поколюючи їого своїми голочками.
Коли їжак став таким великім, що коловся вже в горлі, Аг зібрав своє спорядження та пійшов лісовою стежкою до невеликого озера, як ходив вже нечисленні рази раніше, цикл за циклом. На півдорозі, як завжди, вже чути було тихенький дзвін, мов сотні кришталевих дзвіночків водночас. Аг знав, що то дзвонять промінчикі повного місяця, стикаючись з поверхнею озера. Дзвоники ставали тим голосніші, чим ближче до озера він підходив. Ось і берег, все як має бути.
Аг відвязав човна від невеличкого причала, відшовхнувся веслом і виплив на середину озера. Повний місяць сяяв мов сонце.
Тепер лишалось тільки чекати. Другий місяць вже повільно підіймався і лишалось не так багато часу.
Аг відкрив торбу з спорядженням, дістав свій старенький портал і закріпив його на носі човна. Пошукав в торбі рукавички і захолов – торба була пуста. Ні. Ні. Ні! Нііііі! Аг вивернув торбу, потім навіщось подивився під лавкою, на який сидів, похлопав себе по кишенях. Але рукавиць не було. “Мабуть забув вдома” майнула думка.
А тим часом другий місяць вже піднявся достатньо високо, щоб його сяйво торкнулось води. І почалось те, заради чого Аг сюди прийшов.
З глибин озера підіймались різнобарвні сяючі кулі – людські мрії та бажання. В цю ніч Аг, та такі як він, збирали ці сяючі кулі, кожен в своєму озері, і відправляли їх туди, де з них творилося буття, те, що мало статись. Деякі кулі були теплі як кошенята, але інші горячіщі за розпечене вугілля. Аг знав, що найзаповітніші бажання та найпалкіші мрії і печуть найсильніше.
Вибір був не багатий. Або він лишить кулі в воді і всі бажання, що зібрали води його озера лишаться осторонь від майбутнього або він в останній раз зробить все як треба.
Аг зітхнув і потягнувся до першої кулі, що вже гойдалась у воді поряд з човном.
Він не пам’ятав, як зібрав всі кулі, як підігнав човен до причалу. Не пам’ятав, як виліз і пошкандибав додому, лишивши все лежати в човні. Як намагався відкрити двері і не зміг. Так і заснув сидячи біля дверей. Але уві сні він посміхався, навіть тулячи до себе свої чорні, обпечені руки.
Долучуся до решти коментаторів. Ідея дуже прикольна і цікава, персонаж заслуговує на подальше розкриття!
Проте тут бракує сюжету, мотивації, подій – усього, що робить оповідання оповіданням.
Попри це, бажаю Агу вдалого розвитку 🙂
Герой обирає, які наслідки йому менш бажані. Так, вибору як такого і гарних наслідків для него нема алеж між поганими і поганими наслідками набагато складніше обирати ніж між поганими і гарними.
Так, вибір є. І це важливо. Проте немає драматургічної події, сюжетного повороту. Саме тому немає й структури оповідання, на жаль.
Як вже казали, вичитка твору дуже потрібна. А проте саме оповідання доволі цікаве. Не впевнена що хотіла б знати саме продовження цього твору, але про цього персонажа, або взагалі цикл творів про цей фентезійний світ — чого б ні, я б почитала 🙂
Дякую)
Дякую)
Авторе, буду критичним, але чесним. Орфографія та пунктуація кульгає. Ідея цікава, але залишилася не до кінця мені зрозумілою.
Дякую.
Орфографію та пунктуацію можна (і треба буде) виправити; а в чому саме вам не зрозуміла ідея?
Гарна історія вийшла, дякую. Аг молодець 🙂
Шкода героя… Я здогадалася, що буде, але все сподівалася, що чиєсь бажання стане для нього цілющим. Але ні, дива для нього не сталося. А для інших – так.
Дякую, Авторе!
Текст потребує вичитки, але загалом це сприйняттю не шкодить.
Успіху на конкурсі!
Такі правила. Сила чужого бажання має використовуватись на здійснення цього бажання. Якщо цього не дотримуватись, то будуть не дуже гарні наслідки. А герой оповідання сумлінний робітник.
І хто знає, що відбувалось за межами 365х слів 😉
А от якщо про “поза межами”… Ну міг же хтось побажати всяких можливих гараздів для всіх-всіх волонтерів (що зараз дуже актуально) – тоді кулька би зцілила руки Ага. Але це вже була би інша історія 🙂
Але те, що її хочеться додумувати, з нею хочеться сперечатися, свідчить лише про одне – історія ожила 🙂
Прекрасна ідея цілющого бажання, до речі 🙂
Аг не волонтер, він служитель, клірік.