Останнє бажання

— Привіт, коханий, — молода жінка у військовій формі схилилась над ліжком знесиленого чорнявого чоловіка і провела рукою по його голові, — Нарешті розплющив очі.

Пасма масного волосся спадали йому на чоло. Скільки він тут пролежав — лишень Небесам відомо… Останнє, що він чітко міг пригадати і що не було пов’язано з розмитими образами і абсурдними снами — гаряче-пекучий біль, який заповнив груди і живіт. Уламки пройшли глибоко і мали вбити його. То як же він опинився в лікарні, а не у свіжій могилі? Як же…

— В тебе все буде добре, — доповнила його «сестра по зброї», але змушена була спинитися, щоб не розплакатися від смутку і розпачу. Серце коханої доведеться залатати, але ж «усе буде добре»?

— Як давно… — прохрипів чоловік і горло стиснулось, наче в намертво зціплених руках невідомої, небаченої сили.

— Уже як деякий час… але ти не переживай. Поправишся, рани загоються і знову будеш, як новенький, — любов всього його життя ледь усміхнулась.

Йому захотілось відповісти взаємністю та навіть обійняти її, але піднятись не зміг. Жодних сил.

— Від однієї думки, що я не дочекаюсь… — вона вкусила себе за губу. — Так добре знову чути твій голос. Я така щаслива. Я боялась, що до того, як годинник проб’є дванадцять разів, ти так і не прокинешся.

— Що..? — розгублено нахмурився той.

— Тихше, поки нічого не говори. Відпочивай. До Нового року трохи менше, ніж дві хвилини…

Чоловік блимнув очима. Він уже не боявся за своє життя. Але чомусь, несподівано для себе, злякався за безпеку своєї дівчини. Хоч вона сиділа прямісінько перед ним: ціла і здорова. Тільки сумна.

— Коли ми потрапили під обстріл, моїм останнім бажанням було попрощатися і… не знаю, як, але я опинилась тут. Мені дали часу до кінця року. Мабуть, Святий Миколай, все ж існує, — вона тихенько хмикнула і підняла очі на чоловіка. — Не знаю, що очікує мене після… але ти — будь ласка, не здавайся. Тобі є що дати цьому світові. Ти мріяв стати інженером… А мені… — вона прислухалась, — …пора. Кохаю.

Палату різко заповнило яскравим світлом. Як тільки очі звикли, від дівчини і сліду не лишилось.

— Прокинулись? Добре. Зараз принесу шматочок торту, — сказала медсестра, яка широко відчинила двері. З-за них лунали «Let it snow» і радісні вигуки «Сла-а-а-ва!».

— Уже Новий рік..?

— Новий рік собі новим роком, — пхикнула. — Війна закінчилась! — тріумфально усміхнулась жінка.