Диво-подарунок

Правитель планети Квач сидів на Троні, незадоволено перебираючи своє блискуче вбрання сотнею маленьких відростків. Навпроти сегментованим тілом виструнчився Бібліотекар, який вкотре терпляче втовкмачував:

– Немає сенсу захоплювати ще одну галактику. То призведе до нової кризи, яку піддані Вам не пробачать.

– Але я хочу! – виставив щелепу вперед Правитель. – Хочу додати до свого титулу ще одне слово!

– Повторюю, що маю думку, як зробити це без зайвих проблем, – Бібліотекар нахилив у поклоні головний сегмент.

– Звідки в тебе беруться ті думки? – гримнув Правитель. – Чи не вважаєш себе найрозумнішим серед квачів?

– Ваша Величносте, я просто пам’ятаю своє попереднє втілення, що дає мені…

– Не починай! Я маю менше відростків, ніж кількість разів, які чув про ті Дніпро і Корпицю!

– Хортицю, – тихо поправив Бібліотекар.

– Замовкни! – а після паузи бовкнув: – Що то за думка?

Бібліотекар знову виструнчився й промовив вкрадливо:

– Уявіть, що Ви вже володієте тією галактикою.

– Що? – стрепенувся Правитель. – Що ти верзеш?

– Просто уявіть…

Його Величність розправив відростки й пихато набундючився.

– А тепер уявіть, що володієте четвертиною Всесвіту… – змовницьки вів далі Бібліотекар.

Правитель збільшився у розмірі й сповз з Трону, на якому вже не вміщався.

– Третиною Всесвіту… Половиною Всесвіту… Двома третинами Всесвіту…

Убрання Його Величності тріснуло й стекло на підлогу, а сам правитель роздувався з кожним новим звуком. Нарешті Бібліотекар вигукнув:

– Уявіть, що володієте Всесвітом! Повністю!!!

Останнє слово заглушив вибух: Правитель розлетівся на дрібні шматочки, а на клаптику вбрання з’явився малесенький черв’ячок, в якого він переродився. Бібліотекар заніс один з нижніх відростків, щоб розчавити дитинча й позбутися зайвих клопотів, але, зітхнувши, лише викликав Виховательку. Ні, досить уже злочинів! Колись на Січі він зрадив побратимів, за що й опинився в новому втіленні на Квачі. Мав змогу спостерігати через q-поле за рідною колись планетою і судомно страждати від усвідомлення скоєного. Останнім же часом гостро вболівав за колишніх співвітчизників і безсонними ночами шукав можливість допомогти. І таки знайшов!

Коли вповзла Вихователька, новий Правитель (колишній Бібліотекар) уже сидів на Троні, розгладжуючи по своєму тілу блискуче вбрання, що вже зрослося й заспокоїлося. Віддавши лупооке дитинча, він викликав Керівника Флоту, дочекався його й наказав:

– Готуй усі кораблі. Відлітаємо завтра.

– Інтервенція?

– Ні. Військова допомога хорошим людям.

– Кому???

– Не переймайся… Ось координати.

– Може, пізніше? Адже підготовка…

– Ні, завтра. Якраз під їхній Новий рік. Отримають диво-подарунок, звідки й не очікували… Слава Україні!