Найкраще

Найкраще дітям – дружба, мир та котики.

Найгірше дорослим – секс, рок-н-рол та наркотики.

– Ви все зрозуміли? – святий Петро обвів суворим поглядом ангелів та демонів.

Ті лише кивнули й розлетілися навсібіч.

Та вартувало святому Петру вмоститися за столом біля воріт раю, як повернувся невеличкий демон Кодлопадло.

– Що трапилося? – глипнув на того святий.

Кодлопадло переминався з ратиці на ратицю:

– Просто мені стрілася стара бабця Палажка…

– І що? – свердлив очима Кодлопадлу святий.

– Вона сказала, що секс давно в, – тут демон затявся перед святим і ледве пригадав синонім, – в сідниці їй не потрібен.

– Зрозуміло, – Петро пригладив бороду. – А рок-н-рол ти їй пропонував?

– Так, проте від нього їй защемило спину й вона досі не може розігнутися.

– Угу, а наркотики?

Кодлопадлу пересмикнуло:

– Та вона й так скажена, я навіть злякався заїкнутися про них.

– А сама нічого не прохала?

– Прохала, – кивнув Кодлопадло. – Картоплю викопати.

– Так лети й викопай, – гмикнув Петро. – Ще чимось цікавилася?

– Хвилюється, що не доживе до останньої серії «Санта-Барбари». Пита: чим все закінчиться?

– Та вона нас із тобою переживе! Хай не хвилюється. Отже, лети, викопай їй картоплю, потім перевернись котиком та порадуй стареньку.

– А чому саме котиком? – пробурчав Кодлопадло.

Котом Кодлопадло перевертався колись усього раз та й то замучився язиком вимиватися.

– Бо котики – це найкращі наркотики, – повчально прорік Петро й зітхнув. – На жаль, до цього дорослі допетрують лише на схилі літ.

Як тільки демон теж зітхнув й одлетів до старенької, святий Петро дістав із столу сувій та перо й зробив доповнення.

Найкраще дітям – дружба, мир та котики.

Найгірше дорослим – секс, рок-н-рол та наркотики.

А старим та похилим – город, серіал і теж котиків.

Тим часом на городі старенької бабусі Пелагії Кодлопадло раптом викопав справжнісінький скарб! Срібні браслети, золоті кільця, перлинні намиста, сережки з невідомого сплаву, кольє й навіть титановий зубний протез.

– Бабцю! – заволав радісний Кодлопадло. – Тобі більше не доведеться саджати цю картоплю! У тебе тут виявився цілий город скарбів!

– Закопай усе назад! – грізно рикнула бабуся Пелагія. – То онукам продати – похорони мої відбути.

Зажурений Кодлопадло забурмотів прокльони й знову заходився викопувати ненависну бульбу. Певно, вона йому снитиметься в райських до нестями снах, де співатиме осанну дорогоцінним городам й гратиме на його нервах велетенською лопатою.

Хоч до цього Кодлопадло займався сексом тисячі разів, але сьогодні на городі він уже так назаймався, як ніколи раніше.

І якби наразі йому трапився інший демон зі своїми рок-н-ролами та наркотиками, то опинився б його співбрат дуже швидко в тому ж самому місці, де давно став уже не потрібним секс старесенькій Пелагії.

Нарешті звечоріло. Знесилений Кодлопадло перевернувся на чорного котиська, доплентався до хати й заледве заплигнув на коліна бабусі, що якраз уважно дивилася дві тисячі сто тридцять сьому серію улюбленої мильної опери в кріслі-гойдалці.

Бабуся навіть не здивувалася звідки в її оселі взявся котик. Зате одразу машинально почала його гладити.

Бабусині руки були такі ж шершаві, як і його котячий язик. І Кодлопадло замуркотів.