Найголовніше бажання

– Ганю, а салат! – Надія Петрівна сперлася руками на святково застелений стіл, прискіпливо розглядаючи виставлені страви.

– Уже! Зараз з холодильника дістану, викладу, – відгукнулася Ганна, втомлено витираючи піт з чола, і відкрила духовку. Якщо світло завчасно не вимкнуть, все буде готово.

– Ганю, а де серветки? –подала з кімнати голос Надія Петрівна.

– В серванті. Там з їжаками та сніжинками, – відгукнулася Ганна, нарізаючи цибулю.

– Ганю, а свічки? – Надія Петрівна кипіла діяльністю.

– На підвіконні. Біля ялинки. – витерла мимовільну сльозу Ганна і додала, – сірники в шафі, на полиці.

– Ганю, не можна сірники біля книжок тримати! – обурилася Надія Петрівна. Ганна лише покачала головою.

– Мамо, ти плачеш? – на порозі з’явилася розхристана Ліза. Тримала в руках великого янгола з золотими крилами, якого Ганна колись привезла з відрядження у Чехію.

– Ні, кицюня, то все цибуля, – посміхнулась Ганна, змахуючи сльози. – Вже прикрасила?

– Ще ні, – відмахнулась Ліза, сідаючи на край кухонного диванчика. –Мама, а це ж той янгол, що виконує бажання? Мені тато розказував?

– Дівчата, а що це ви розсілися? – на порозі тісної кухні з’явилася Надія Петрівна. – Лізо, там на тебе ялинка чекає. Вже прикрасила?

– Ні ще, – буркнула Ліза і вибігла з кухні, ховаючи в долонях біло-золоту фігурку.

– Ганю, Слава дзвонив? – Надія Петрівна примостилася на край диванчика.

– Ще вчора, – хитнула головою Ганна.

– То його навіть на свята не відпустять?

Ганна лише зітхнула сумно.

Тим часом в кімнаті, обгорнувшись у дощик, Ліза щось серйозно шепотіла янголу, а потім з задоволеним виглядом повісила його на гілку ялинки поруч з розмальованими скляними кульками і бурульками.

Залишок вечора пройшов у клопотах. Ганна раділа наявності світла, яке дало можливість доготувати вечерю і, навіть, помити голову. Надія Петрівна і собі заспокоїлась та сіла край стола дивитись новорічне кіно на ноуті. Годинник безжально відраховував хвилини до початку нового року. За вікном було незвично тихо, коли роздався дверний дзвінок.

Здивована Ганна пішла відчиняти і з тихим зойком кинулася в пропахлі димом і морозом піксельні обійми Славка. Надія Петрівна, притиснувши руки до грудей, тихо витирала скупу сльозу. А Ліза з гучним вереском кинулася батькові на шию. І лише біло-золота фігурка янгола задоволено мерехтіла серед ялинкових гілок. Сьогодні він уже виконав найголовніше бажання.