4 Травня, 2022 Місто вітрів Повернутися до конкурсу: Фантастичні пригоди Текст видалено на прохання автора Повернутися до конкурсу: Фантастичні пригоди Навігація записів Попередній записНазад Космічні зомбіНаступний записНаступн. Богом забуті Навігація записів Попередній записНазад Космічні зомбіНаступний записНаступн. Богом забуті
Задумка цікава, але для мене виглядає так, що автор розписався і побачив, що замість повісті виходить скоріше роман, як за об’ємом так і сюжетно, тому сюжет довгий час просувається неспішно, а потім якось швидко прискорюється і закінчується. Можливо, я помиляюсь і це просто так особисто для мене виглядає. Так само, як для романа, для мене виглядає й уривок — насичений експозицією та інфодампами.
Сам стиль написання приємний, сюжет — цікавий, але важко уявити, щоб я проковтнув цю книжку за один раз. Скоріше бачу як неспішне чтиво, коли я відкусюю історію невеликими шматочками за чашкою чаю.
Дякую, авторе. Ви філігранно пройшли по межі, детально описавши рутину і місто героя й не давши мені як читачці знудитися. А як інтригуюче Ви завершили свій уривок!
Фізика – не зовсім моє, але Ваш твір я б читала далі.
А от синопсис викликав багато питань. Мені здалося, що сюжет твору не завершений і не всі загадки у фіналі розкрилися. Може, у повному варіанті твору все показано чіткіше?
Бажаю удачі на конкурсі!
Дякую. У повному варіанті усе чіткіше, звісно. Твір завершений і не матиме продовженя, але він так і задуманий, щоб не давати відповідей на усі питання, для того, щоб залишити читачеві простір для власних роздумів і інтерпретацій…
я не можу “увімкнути” своє нанорешето для просіювання “старих” ідей, але вірю, що десь там – за межами нашої свідомості, є малюнок Мальвіни, який приховує вхід до фантастичного світу, без КарабасаБаса…
Старі ідеї (у вступному діалозі головних героїв) подані тут для тих читачів, які взагалі “не в темі”, щоб дати їм базу. Бо далі матеріал поступово важчатиме.
А малюнок на вас справді чекає, тільки не мальвінин )
Дякую. Не можу оцінити. Уривок має, застарілу “картинку”. Такі розмови відбувалися ще за часів Солярісу. З повагою.
Дякую, що приділили увагу. Не знаєте як оцінити через застарілість? Спробуйте оцінити, як послідовника старих ідей, адже автор надихався, в тому числі, і класикою фантастики. Думка головного героя, що “описуючи інопланетян, ми насправді описуємо самих себе”, взята напряму із “Соляріса” — тут ви не помилилися.
З жалем треба сказати, що у питанні контакту з позаземними цивілізаціями наука за останній час принципово не просунулася. По цій темі сучасні вчені мало чим змогли б здивувати вчених і письменників 60-х–70-х років, якби їм випала нагода поспілкуватися. Проте, є ще сучасні письменники-фантасти… і вони мають що сказати своїм колегам з минулого. Зрештою, це лише уривок: далі — більше. Твір намагається максимально відповідати назві конкурсу — “Вийти за межі”.
Кожен мешкає у своєму Всесвіті і марно очікувати, що хтось зрозуміє нечутну дію усіх “тарганів” та “Тамагавків”, які мешкають на ваших “стінах” та поміж ними. Головне – любити себе і пам’ятати, що ви пишете тільки для себе. Якщо, раптом, комусь сподобається, то Вам пощастило. Якщо – ні, то пощастить наступного разу
Дуже сподобалося, не в останню чергу тому, що я, людина, яка нічого не тямить у фізиці, розумію, про що вони говорять 🙂 Вміння пояснити такі теми доступною мовою важливе у даному жанрі.
Розумію, що повість передбачає різні міркування й ліричні відступи, однак не можу не зауважити, що нагромадження дрібниць іноді має несподіваний ефект. Наприклад, на самому початку сусід просить ГГ не спускати воду в туалеті (що дивно, адже ремонт буде відбуватися не просто зараз, той пан тільки гроші збирає), й ГГ погоджується. Трохи пізніше зазначено, що він “справляє малу нужду”. І замість того, аби сприймати всі ці деталі як тло, на якому розгортаються події, та засіб створення потрібної атмосфери, читач у моїй особі починає міркувати: а що він, посцяв і не спустив воду, бо пообіцяв? Чи начхав на обіцянку та спустив? І яке значення ця надважлива подія матиме для розвитку його особистості? І, трясця, чому до пуття не сказано, спустив він воду чи ні?!
Це трохи відволікає 🙂
Цікаво. Чіпляє як за сюжетом, що обіцяє одразу кілька загадок, так і за настроєм.
Дуже правдоподібно – ніби познайомилася з молодим науковцем і зі старим професором, побувала в поганенькій квартирці, а потім зазирнула на кафедру престижного американського вишу…
Місцями трошки затягнуто, як на мене, є окремі повтори інформації, але загального враження це не псує.
Враження приємні, асоціюєтьсЯ із Степаном Кінгом)
Відривок написано, мабуть, фахівцем з астрофізики або радіофізики,бо розмова між двома молодими вченими насичена відповідними термінами. У відривку нема нічого фантастичного, навпаки, він написаний в підкреслено побутовому стилі, можливо, щоб зменшити тиск на читача специфічної термінології. Але, оскільки мова йде про космос і далекі зірки, неважко припустити, що автор знайде місце і для фантастики.