Міленіали

– Загинемо, зате весело, – бурмотів Юра маневруючи стареньким космічним човником “Колібрі” між куп сміття, поки його дружина Марійка намагалася полагодити захисний щит.

– Здається, відсутній квантовий трансформатор. Є запасний?

– Ні!

Марійка повернулася на місце і включила сигнал SOS. Юра зітхнув. Їх час від часу трусило від ударів, об корабельну обшивку.

Раптом пролунав виклик і приємний жіночий голос сказав:

– Агов, ми тут поряд, вам ще треба допомога?

– Так, – зрадів Юра.

– То заходьте на борт.

Утримуючим променем “Колібрі” притягнуло до більшого корабля і накрило захисним полем. Спарено кораблі полетіли далі.

На борту їх зустріла незвична пара.

– Ви ж… – прошепотіла Марійка.

– Ага, – мовила жінка, – Старі міленіали, народилися ще в двадцятому столітті.

– А одружилися на початку  двадцять першого, – додав чоловік, – Нам було по 95, коли зробили генетичне корегування, тому виглядаємо, як сушені абрикоси. Я Ігор, це – Катя.

Вони дійсно були старі і зморшкуваті, але очі досі горіли.

– Юра і Марія, – представився Юра, То ви вже тисячу років разом?!

– Так, через кілька тижнів річниця – Ігор кивнув на свою дружину, – Весело з нею. А чого ви на “Колібрі” залетіли в сміттєве скупчення?

Марійка опустила очі.

– Хотіли скоротити, щоб встигнути відсвяткувати нове тисячоліття і наше одруження на Марсі.

– Молодята? Ясно. Ми летимо на Бетасорію через марсіанську кротовину, можемо підкинути до орбіти.

– Бетасорія ? Круто! Я теж туди хочу! Полетимо якось! – загорілася Марійка.

– Але не сьогодні, – додав Юра.

– Куди спішити? У вас ще з десять тисяч років попереду, щоб жити,  – мовив Ігор, –Відпочиньте на Марсі, позасмагайте.

– Ми любимо активний відпочинок. Плануємо зійти на Олімп,–  сказала Марійка.

– Все правильно! – погодилася  Катя, –Ми з Ігорем  живемо за принципом “брати від життя все, що можна”. Якщо можна полетіти на край галактики – треба летіти.

– І я так кажу, – зраділа Марійка.

– А я б з радістю позасмагав, –  промимрив Юра.

Юра та Ігор синхронно зітхнули.

На орбіті Марсу Юра та Марійка повернулися на свій корабель.

– Ну що ж, удачі вам, – сказав по зв’язку Ігор , а тоді звернувся до Каті, – Може ну його, ту кротовину. Зустрінемо Новий рік на орбіті, відпочинемо!

– Там незвіданий космос, нові світи! Ні! Летимо обов’язково!

– Але ж і тут космос! – зітхнув Ігор.

Зв’язок перервався.

– Яка цікава пара. – усміхнулася Марійка, – Чи протримаємося ми разом тисячу років?

– Не знаю, – зітхнув Юра, – Але точно буде весело.