11 Листопада, 2023 Маєток Повернутися до конкурсу: Hightech vs Lowtech (стимпанк АБО кіберпанк) Текст оповідання видалено на прохання Автора Повернутися до конкурсу: Hightech vs Lowtech (стимпанк АБО кіберпанк) Навігація записів Попередній записНазад Не заразНаступний записНаступн. Кібернізоване бажання Навігація записів Попередній записНазад Не заразНаступний записНаступн. Кібернізоване бажання
Дякую за ваш твір! Як на мене, це не стімпанк, але це хороший жахастик. Динамічно, але я б дала головному герою більше часу в будинку, вже надто швидко дім “з’їв” його. Хочеться більше рефлексії, коли гг читає щоденник, щоб було відчутно, як його пробирає страх. Також хочеться більш вираженої паралелі між головним героєм та власником щоденника. Очевидно, що вони схожі, навіть пили на кухні, один при цьому писав щоденник, інший – читав. Також цікава ідея з деградацією власника щоденника, як він кричить і бє дружину, як страх зводить його з розуму. Я б ще додала пару таких записів.
Бачу, що інші коментатори писали, що не розкрита таємниця будинку, але для жанру жахів, це і не обовязково. Головне, щоб була логіка і було страшно) І вас є і те, й інше, проте, якщо ви хотіли стимпанка, то вам не вистачило жанрових особливостей. Це тільки моя думка)
Бажаю успіху!
Вітаю, Авторе!
Кажуть, у вас жахастик, я таке люблю.
І вже трохи злякавсь, щойно уявив хвилясті азбестоцементні плити на вікторіанському будинку:
“Міцні дерев’яні двері, вітражі на вікнах, шиферний дах”
Тут трохи заплутана історія. Слово “шифер” з’явилося понад сто років тому і спочатку означало природний глинистий сланець. Дахи з цього матеріалу наборні і є різновидом черепиці. Саме такі дахи на старих будинках у Великобританії. Але у 1900 році винайшли азбестоцемент і незабаром почали робити з нього покрівельні плити. До них теж пристало слово “шифер”, тому що спочатку вони були невеликі, тільки пізніше з’явились оті хвилясті одоробла. На старовинних будинках ви їх ніколи не побачите. Тож краще писати не “шиферний дах”, а “сланцевий” чи “сланцева дахівка”.
“Труби парового опалення пролягали крізь весь будинок. «Опалення!» — взявся за
голову Клайд. Чоловік припустив, що це труба травить. Йому стало зле. Якщо це не
відремонтувати, може статися вибух. Або що ще гірше — рахунки будуть захмарні”
Чому саме парового? В ньому циркулює так звана перегріта або докритична вода, яка під тиском залишається рідкою при температурі вище 100 °C і до критичної температури 374 °C. В жилому приміщенні парове опалення заборонено через ризик вибуху – у хмарі докритичної води, яка виривається з труби, людина вариться заживо протягом кількох хвилин. Ось де справжній жах. Та й просто доторкнутися до такої труби небезпечно – буде опік. Якби справді шипіла пара, що виривається з труби, вона б увесь будинок уже заповнила. Проте це все теорія. На практиці – в Англії взагалі нема трубного опалення. Сто років тому вони опалювалися пічками, зараз – електробойлерами, газовими конвекторами. Економлять – зазвичай обігрівають тільки кухню і вітальню. Значна частина старого жилого фонду має вікна в одне скло – забороняють міняти на сучасні, бо традиція. Взагалі дубак взимку в хаті – теж англійська традиція. Максимум 15 градусів. Але це значно більше, ніж у Японії (про Японію я розповідав у темі “Слона” 🙂 ), де вдома взимку не більше 10 градусів.
“Він звернув увагу, що речі попередніх власників ніхто не прибирав”
а далі
“Та й раптом його звинуватять у зумисному пошкодженні майна”
Якщо Клайд не купив, а орендує цей будинок, то треба говорити не про попередніх власників, а також про орендарів.
“З пантелику збивало те, що труба травила кожного разу в іншому місці. Чоловіку
здавалося, що дім ожив та знущався з нього, граючись зі свідомістю”
Погоджуся, знущався, бо нема в англійському вікторіанському будинку жодних труб опалення.
“Втрату здорового глузду перервав дзвінок телефона, що висів на кухні”
Вимбачте, це стим чи кібер? Якщо стим, то на чому працює телефон?
“Це була нова колега Клайда з архіву, Долорес Вайт.
— Клайд, серденько, я знайшла дані, як ти і просив, — пролунав у слухавці жіночий голос”
Нова колега у штивній вікторіанській Англії отак запанібрата промовляє до людини, яку нещодавно взнала?
“Доня переконує, що бачила монстра”
Може, то був слюсар-сантехнік із далекого майбутнього, що потайки монтував у них сучасну систему опалення? Жартую.
“Після роботи Емма знову казала про шум. Я їй сказав, що чути цього не хочу”
А чому? Це ж не реальна проблема, яку має вирішити орендодавець, а якщо ні – хоча би знизити плату за оренду.
“Історія подружжя Кеннеді поглинула його”
Чому з усіх можливих англійських прізвищ обрано саме Кеннеді?
“8 вересня. Меггі зникла…
10 вересня. Меггі досі не знайшлася”
А в них узагалі поліція працює? Людина зникла, її треба шукати. Принаймні, щоб відвести від себе підозру. Бо якщо в тебе зникає донька, хтось у цьому має бути винен, isn`t she?
“Чоловік перегорнув сторінку щоденника та прочитав останній запис пана Кеннеді”
По-перше, краще Клайда завжди називати Клайдом.
По-друге, краще таки містером, а не паном.
“на другому поверсі ніби хтось бігає, я знову чув дитячий сміх”
Варто було сходити подивитися, хто там бігає.
Текст прочитаний і залишається єдине питання – що це було? Нехай навіть не стимпанк, від якого тут лише труби парового опалення, яких не мало бути там, де вони описані. Глобально – в чому полягає ідея цього твору? Будинок, який поглинає мешканців за допомогою пустої комирчини, слизької руки і неіснуючих труб опалення? І шо? (с). Це навіть не ідея, а тема. Якщо не важко, шановний Авторе, розкажіть, будь ласка, про що це оповідання. І не ображайтеся на жарти, добре?
Удачі на конкурсі!
Дякую за ваш розлогий коментар. З поміж усього відгуку не зовсім розумію, чому ви самовільно перенесли події у Велику Британію, якщо “озеро Ері”, “Мілвокі”, “будівля зведена за президента Гранта” та решта моментів вказує на явну географічну прив’язку не до Великої Британії? Але вже як є.
Дякую вам за увагу до твору та ваші жарти. Тішуся, що ви залучили стільки уваги та сил. Шкодую, що поза тим твір вам не зайшов. Але буває. Впевнений, що ви надибаєте на конкурсі твори, які вам більше сподобаються.)
Успіхів навзаєм.)
Президент Грант? Тоді перепрошую. Президент – точно не королева.
Але “два поверхи з горищем у вікторіанському стилі із червоної цегли та каменю”. Всередині під той час усе було приблизно як у Старій Англії.
Річ не в тім, власне. У творі має бути конфлікт, у головного героя – мета, а у фіналі читач має зрозуміти, навіщо йому розповіли цю історію. А замість того доводиться обговорювати конструкцію дахів і систем опалення… Ще раз вибачте. Удачі й наснаги!
Вітаю, авторе!
Непоганий горор. Не певен, правда, що парове опалення можна віднести до стіму. Можливо б варто було докинути якихось антуражних детальок.
Як на мене, то саспенс через щоденник не дуже вдала ідея, краще б, аби Клайд сам досліджував маєток і врешті дійшов висновку про ту комірчину.
Успіхів та наснаги!
Дякую за ваш відгук.)
Ну так, нажахали! Але шкода, що таємницю не розкрито.
Удачі!
Дякую за ваш відгук, тішуся, що налякав.)