Лише кіт

У кожної відьми має бути фамільяр. Відомо, що коти найкраще підходять на цю роль. От і в Мії нещодавно завівся Кіт: примхливий, 180 сантиметрів заввишки й схильний вночі розвалитися на все ліжко. А чепуруха який! Вмивається по кілька разів на день і носить тільки випрасувані сліпучо-білі сорочки.

Якби ж то зиску з нього було трохи більше. У Мії дві роботи:  тричі на тиждень вона їздить у Центр, де готує цілющі перев’язки та заспокійливі мазі для пацієнтів на реабілітації, весь інший час приймає відьмацькі замовлення через інстаграм. І Кіт міг би бути відповідальнішим. Інколи попросиш його прополоти грядку чи бодай сходити за продуктами, а він навіть головою не кивне; сидить собі на підвіконні годинами, незмигно спостерігає через скло, що коїться на вулиці. А інколи зникає на добу, на повідомлення не відповідає, вертається тільки опівночі й винувато простягає їй коробку із замороженою піцою. Часом може накачати води у казан або позамітати, але на нарізанні трав для зілля він ставить крапку: у котика, бачте, лапки!

Та Мія не скаржиться. У тридцять років відьмі потрібне товариство. Кіт — не найгірша альтернатива. Аби тільки додому вертався, бо інколи після його прогулянок здається, що він її не впізнає.

Мія виконує переважно прості замовлення. Останній рік це однакові заявки як для дітей, так і для дорослих: для кращого сну, проти тривожності й ляку, дрібні зілля забуття, краплі для відновлення інтересу та внутрішньої енергії. Складніші прохання підступніші. Засоби Мії полегшують й пришвидшують природний процес зцілення, та якщо проблема надто глибока, з нею потрібно працювати напряму. А це вимагає більшої ціни, ніж вона чи замовник готові заплатити.

Відмовляти неприємно, але нічого не вдієш. У кожної відьми є межа. Вона має витрачати сили дуже ощадливо, якщо планує залишитися в справі до старості, і черпати глибше, тільки якщо іншого виходу немає.

Навіть звичайний робочий день нині хилить її до сну вже о дев’ятій вечора. Варто торкнутися головою подушки, як очі самі собою заплющуються. За винятком повні чи молодика вона рідко проводить ніч бадьорою, як годилося б відьмі.

Кіт же вкладається доволі спорадично. Часом крізь дрімоту вона чує, як його хвіст ковзає по підлозі на кухні. Шурх-швась, туди-сюди. Нещодавно вона купила йому спеціальні навушники, які припасовані до котячих вух, і тепер він може дивитися новини в інтернеті, не заважаючи їй. Потім, через годину-дві, ліжко прогинається під його тілом, і Мія природно притискається до його шерсті, навіть у спекотні дні, інакше доведеться скочуватися на самий край. Крім того, вона любить слухати, як б’ється його серце. Це заколисує її краще за колискову.

О третій ночі вона прокидається, тримаючи повіки стуленими. Її пронизує дивне холодне відчуття, і вона спершу не розуміє, що ніс уже не лоскоче шерсть. Вона проводить рукою по гладенькій шкірі і згадує те, що може пам’ятати лише годину на день. Пальці знаходять осоружні зашкарублості. Два шрами від ран, смертельних, але останньої миті приборканих, досі глузують з неї, підбурюють піти далі, ніж просто доторк. Саме тому всі вікна в спальні щільно зашторені, щоб жоден промінчик світла не порушив темряву кімнати.

Вона не бачила його відтоді, коли знайшла його у похідному шпиталі з чорною міткою на лобі. Його подих нечутно згасав серед чужих стогонів. Тієї ж ночі Мія зняла з пальця обручку і закопала її в землю. Такою була ціна для того, що вона збиралася зробити.

Вони не були разом по-справжньому два роки. Відеозв’язок, кілька занадто коротких вихідних — оце й увесь їхній контакт. Він підсміювався, що оскільки її замовляння так добре берегли його, то він мав користуватися цим максимально і нести службу до кінця.

Йолоп, її замовляння ніколи не були достатньо сильними для такого.

І ось тепер ще рік і один день вона мала віддати відстані між ними. Не бачити його, не чути його голос, не пам’ятати, ким він їй доводиться. Згадувати лише на мить, щоразу витримувати спокусу зазирнути йому в обличчя — і забувати знову.

Між ними лишався тільки доторк, його м’яке сопіння і запах свіжої сорочки.

Це краще, ніж нічого.

Це краще, ніж смерть.

Коти ховаються від неї протягом дев’яти життів.

Мія — не найсильніша відьма. Але, коли треба, вона готова сплатити ціну.

Хай навіть на ранок з нею знову буде лише кіт.