Київський чорт

Катя йшла рядженими аж до нудоти вулицями. Неба від усього цього світла й видно не було. Ряди лампових стовпів, вкриті гірляндами, нагадували дівчині посадкову смугу.

І, схоже, не тільки їй. Над головою футуристично щось прогуділо. Прибульська тарілка, незграбно хитаючись, стрімко знижувалась. Зачепила чортове колесо, знесла з ялинки зіроньку («Декомунізація!» — подумала Катя), налякала до бісиків людей на катку й нарешті вирівнялась. А за кілька хвилин кружлянь над Києвом щось, здається, плюхнуло.

Катя сьорбнула з горнятка чайок.

«Треба було брати глінтвейн.»

— Трясця Божій Матері! Ви це бачили? Бачили?! — заволав якийсь чоловік поряд.

Катря вже думала напружити всю інтровертну душеньку, як виявилось, що перехожий волав у смартфон.

«Їй-бо, якби вони ввімкнули ліхтарики, то вийшла б ще одна посадкова смуга!»

Проте натовп уже злився в єдину течію, керовану ефірами з інсти та репортажами у твіттері, і рушив до Дніпра. Катя не відставала, чи то від цікавості, чи то від того, що цей згуртований двіж міг так само дружненько її затоптати.

Біля Арт причалу, просто посеред річки, стирчала напівзатонула тарілка. Сама вона була жовтувата з нерівними плямами, наче шмат сиру. З крижаної води видерлась інопланетна фігура. Натовп завмер, направивши в її сторону всі можливі об’єктиви.

— Який цікавий алієн… — промовила дівчина десь у перших рядах.

— Ні, ну після трьох чарок нічо так, — доповнив чоловічий голос десь поряд із Катею.

— Та це ж чорт! — вигукнула дитина, що вигідно вмостилася на татових плечах, — найсправжнісінький чорт!

Катя, як могла, виглядала з-за купи пухнастих плечей та голів. На голові роги, мохнатий, вузенька мордочка з п’ятачком, ще наче й копита є… і закутаний у стереотипний сріблястий комбінезон. З незвичного хіба червона стрічка з бантиком.

— Чого знімаєш? Камеру прибери, кажу! Ну чорт. Ну в ніч перед Різдвом. Хіба вам звикати, люди? — кричав чорт, розпихуючи натовп.

Та й пішов собі в бік Могилянки, поцокуючи. Катя, що ніяк не могла здихатися відчуття «це ж було вже», допила чайок і вирушила спати.

***

А місяць на небо потім повернули. Одразу після того, як викинули ялинку.