Котоборона

– П’ятнадцяте зібрання Української Національної Котоборони оголошую відкритим! – урочисто промовив сірий кіт. Його довга пухнаста шерстка гордливо розвівалась вітром, біла грудка була впевнено виставлена вперед, а шрам на лівому оці додавав його образу суворості. – Сержант Васько, докладайте.

– Мур-няу, генерал Барсик!

Рудий зеленоокий кіт зробив декілька кроків вперед. Його хвіст стирчав прямо, немов перископ, і лише інколи нервово здригався.

– Докладаю: останній загін новобранців успішно пройшов підготовку! Найкращі курсанти вже готові до вирушення на польову місію!

– Чудові новини, – відповів генерал. Рижий хвостик полегшено вигнувся, але миттєво випрямився, як Барсик продовжив. – Пані Мурка, відділ котячих ресурсів підготував звіт з гарячих точок?

Триколірна молода кішка граційно підійшла і сіла поруч з Васьком.

– Так, генерале. На разі є три вакантні позиції на півдні: в Херсоні, Миколаєві та Одесі.

– Хіба ми нещодавно не відправляли в Херсон бійця? – Барсик невдоволено зауважив.

– Відправляли. На превеликий жаль, людина евакуювала курсанта на захід. Ми намагаємось вийти з ним на зв’язок, – спокійно муркотячи відповідала Мурка, – поки чекаємо на інформацію з Львівського відділу.

Сірий кіт голосно зітхнув. Він підвівся і почав ходити туди-сюди, задумливо дивлячись у далечінь. Все ж роки життя пліч-о-пліч з людьми наклали свій відбиток. Васько з Муркою сиділи на місці й лише голови повертались в сторону генерала. Врешті, сівши на своє місце, Барсик промовив:

– Сержант Васько, приведіть сюди трьох найкращих новобранців. Я особисто переконаюсь в їх здібностях.

– Мур-няу, генерал! – рудий кіт стрімголов помчав виконувати наказ і вже через пару хвилин повернувся з трьома кошенятами: двома риженькими та одним чорненьким.

Котенята синхронно, хоч і трохи незграбно, переставляли лапки. Вони сіли поруч з пані Муркою та боязливо дивились на величну постать генерала.

– Як ви вже знаєте, наша головна ціль — захищати людей від злих духів. В цей непростий час наш обов’язок ще важливіший, адже злі духи підсилюються горем і відчаєм людей. Котоборона — це останній рубіж захисту від зла!

Очі Васька наповнились сльозами від натхненної промови генерала. Новобранці виляли хвостиками від захоплення. Лиш пані Мурка з журбою дивилась в небо, бо завжди пам’ятала яку ціну доводиться платити за досягнення миру.

– Ваша місія складається з трьох пунктів, – Барсик підвівся і підійшов впритул до кошенят. – По-перше, проникнути на місце місії й втертись в довіру до людей. Для цього вам знадобиться навичка милоти. Покажіть, чого вас навчили.

Новобранці опустили вушка, максимально розширили зіниці й дивились прямо генералу у вічі.

– Непогано, але цього не достатньо. Необхідно викликати жалість, щоб люди думали що це вони вас захищають.

Чорне кошеня почало трястись і нявчати тоненьким голоском. Інші двоє відразу підхопили.

– Те, що треба. Тепер, коли вас підібрали люди, необхідно послабити злу енергію навколо них. Для цього застосовується резонансна терапія. Продемонструйте свої навички.

Кошенята хором почали голосно муркотіти. Сірий кіт уважно прислухався і задоволено прокоментував:

– Чудово! Сержант Васько вас гарно навчив.

Рижий кіт щасливо вильнув хвостом і знову його випрямив. Новобранці, пишаючись собою, розслаблено чекали на наступну перевірку.

– По-третє… – атмосфера раптово змінилась. Барсик почав рухатись в сторону будинку неподалік. Його рухи нагадували рухи хижака на полюванні: лапи зігнуті, кроки безшумні, хвіст паралельно землі. Кошенята занервували. – Вас вчили як відганяти духів, але б’юсь об заклад, що ви ще жодного на власні очі не бачили.

Сірий кіт поставив лапку на камінь, який лежав впритул до стіни будинку. Всі завмерли в очікуванні, що ж буде далі. Сержант Васько піднявся на лапи й опустив хвіст додолу. Після хвилини гробової тиші Барсик з силою пнув камінь і перед котиками відкрилась діра в стіні. Згусток зловіщої енергії вилетів з темряви і злевітував в повітря над котами. Це був безформний чорний клубок диму, створений з ненависті й відчаю людей. Новобранці почали злісно ричати, а шерсть на їх хвостиках розпушилась, немов наелектризована.

– Сержант Васько, покажімо молодому поколінню силу Котячої Оборони.

– Мур-няу, генерал!

Двоє котів одночасно здійнялись в повітря. Злий дух стрімко відхилився в сторону, але йому не вдалось ухилитись від несамовитого удару генерала. Барсик відштовхнувся від Васька і, зробивши граційний пірует в повітрі, лапою розсік темну енергію навпіл. Два шматки енергії впали до землі й несамовито вертілись, мов дзиґи. Коти, приземлившись, стали дибки. Вони поволі задкували, розводячи частини духа далі один від одного. Сержант ненароком задів викинуту кимось пусту бляшанку й на мить втратив зосередженість. Злий дух скористався секундою слабкості Васька й учепився за його хвоста. Рижий кіт рявкнув від болю й закружляв навколо своєї осі, намагаючись скинути з себе ворожину. Генерал вправно заліз на стіну, відштовхнувся і, зробивши сальто назад, приземлився філігранно точнісінько на темний клубок.

Раїса Петрівна поверталась додому о шостій ранку з повним пакетом смаколиків. Почувши жалібне нявчання кошенят її серденько розтануло й жінка вирішила перевірити звідки доносяться звуки. Вона перейшла дорогу, зазирнула за кущі й помітила шістьох котів на галявині біля сусіднього будинку. Всі вони зосереджено дивились в одну й ту саму точку в повітрі, але там нічогісінько не було. По тілу жінки немов пробіглись мурахи. Хоп! Двоє котів почали несамовито буянити й здригатись мов навіжені. Він несподіваності пенсіонерка аж випустила пакет з рук і схопилась за серце.

– Господи, помилуй! – пробурмотіла жінка, перехрестившись. Вона підняла пакет і стрімголов почимчикувала додому.