Зірки. З дитинства любив за ними спостерігати і розглядати зоряні карти в великих атласах. У мене ціла полиця була з тими атласами. І зараз, будучи далеко від дому, почав відчувати, що сумую за вечорами в горах і вогнем. Все таки краще дивитись на зірки в Карпатах, а не з вікна великого залізного корабля. Просто лежати на коврику з кимось і дивитись в далеке небо… Такий простий кайф безтурботності і безкінечності моменту.
Втомився я добряче, пора додому. Ще якихось три роки, і може вдасться повернутись в Трускавець. Всі напевне забули про мене там. Вже два місяці взагалі ніяких повідомлень. Ні від друзів, ні від команди. Так виглядає, що таки почали забувати.
– Сер, у нас виникла проблема. В третьому секторі зникла електрика.
– Дякую, Джемма. Який сьогодні день, нагадай будь ласка.
– 30 липня 2021 року, сер.
– Дякую, Джемма. Ти мій найкращий друг. Ніколи такого не мав… Як Ти спала? Що снилось?
– Сер, я ж не сплю.. Я ваш робот-асистент, у мене нема потреби робити перерви на сон.
– Та знаю, знаю… Могла б підіграти хоч раз. Така вся правильна Ти, то капєц.. куди подівались нормальні емоційні дівчата…
– Перепрошую, сер.. Вам треба піти в 3-ій сектор. Мої системи не дають мені можливості вирішити питання з електрикою. Потрібно перевірити щитки і можливо замінити деякі деталі.
– Ех, Джемма, яка Ти розумна кобіта…
– Хто така “кобіта”, сер? В моєму словнику нема такого слова.
– Ай, забудь, то таке… А що там з Євробаченням цього року? Ми зайняли якесь місце, чи нє? Щось згадалось мені, як то дивитись телик допізна, ото заняття!… Ахахах! А я тут заміряю відстані між зірками, понімаєш..
– Наша пісня зайняла 4-е місце за оцінками жюрі і 1-е місце за оцінками глядачів. Називається “Шум”, сучасна переробка народної пісні.
– Такий розрив, жесть.. але й так не зле. Можеш включити мені ту пісню? Було б цікаво хоч разок почути. А то плейлист з ATB вже трохи приївся.
– Трансляція аудіо файлів з Землі потребує багато енергії, сер. Для нас це може мати не хороші наслідки. Можу зачитати слова, сер. Приспів звучить “сію, вію..”
– То зовсім не то, якщо Ти прочитаєш мені слова, знаєш… Музика задає настрій і це в рази потужніше, ніж просто слова. Але дякую, Джемма. Це як самому цілуватись з дівчиною, яка дуже сильно подобається і просто дивитись як хтось на вулиці цілується. Розумієш різниця таки суттєва така, та? Ти розумієш це? Хоча менше з тим, що Ти там розумієш.. Головне, що я тепер розумію, чого насправді хочу. Це ж важливо, розуміти, чого ти насправді хочеш. Колись багато слухав на цю тему. Типу “спочатку розберись з тим, чого ти насправді хочеш, і всьо буде в шоколаді”.. тепер вроді почало доходити. Краще пізно, ніж ніколи. Я оптиміст.
– Сер, рекомендую вам випити вітаміни. У вас знов якась дивна поведінка. В мої обов’язки входить спостерігати за вашим психо-емоційним станом. Вам не можна використовувати так багато мисле-палива на не пріоритетні задачі і часто думати, бо почнеться депресія. Це небезпечно для вашого життя, зважаючи на нашу відстань від Землі і труднощі з отриманням допомоги психотерапевта.
– Так, Джемма, Ти права. Як завжди! Хто б тут сумнівався, що Ти не права? Відкривай вже ті шлюзи в третій сектор!
– Сер, їх не можливо відкрити з мого боку. Вам треба взяти лом і можливо дрельку. Вони знаходяться в технічному відділі, і всі інструкції теж там. Навіть, якщо зі мною щось станеться, то у вас завжди буде можливість самому з усім розібратись.
– Ти гониш, Джемма… Що це за корабель такий? То Тобі треба випити таблетки, а не мені.
– Сер, у вас дуже дивні повідомлення сьогодні. Випийте таблетки негайно!
– Відстань, Джемма. Ти мене дістала. Зараз йду по лом і дрельку і взагалі візьму управління корабля в свої руки. Я хочу в Карпати..
Вітаю Авторе!
Вибачте, але виходячи з
– назви твору
– реальної дати
– реальних подій на Євробаченні
– ситуації коли всі забули капітана і ніхто йому не пише,
– капітан не знає коли повернеться
– і взагалі не зрозуміло, що він робить у космосі
у мене склалося враження, що таблетки капітану пропанує не робот-асистент на кораблі, а лікар-психіатр у палаті. Дуже все схоже на марення.
Вітаю, Авторе!
Тобто виходячи з назви, відсутності звісток з Землі, даті 30.07.2021 я повинен сам здогадуватись – чи це альтернативна історія, чи це щось жахливе коїться з українським астронавтом у майбутньому? Сюжетів можна понавигадувати безліч, але щоразу то будуть мої сюжети. А Вашого я, вибачте, не побачив. Або ж не зрозумів. Удачі!
Спершу моє улюблене – критика:
Різкі переходи між описом-внутрішнім монологом та діалогом з роботом. Діалог просто починається, без інфи хто й до кого говорить, що роблять при розмові й так далі.
Згадка про «шум» просто, щоб бути. Загадка «Чому не пишуть з землі?» не розвинута. Конфлікт під кінець тільки починає з’являтися.
Із хорошого:
Круто, що в обов’язки робота входить слідкувати за психо-емоційним станом капітана. Корисна і потрібна фіча, яка потенційно може і забагувати, розпочинаючи цікавий сюжет.
«Вам не можна використовувати так багато мисле-палива на не пріоритетні задачі і часто думати, бо почнеться депресія.» – Круто, знаю про що він каже, хоч «мисле-паливо» ріже слух. Паливо то данні, мислення то процес, думки – результати.
Загалом написано м’яко і читається +- норм. Дуже раджу попрацювати над сюжетом.