Як святий майстер Оліоль протидіяв страшним спокусам і врятував своїх учнів від тяжкого гріха

Пане Фердора, ви знову відволікаєте мене від роботи. Однак що вдієш… Чи чули ви колись історію про святого Оліоля? Він був знаним майстром і прославився багатьма діяннями, однак ця подія сталася, коли він лише починав свою роботу в академії. У день так само похмурий, як сьогоднішній, до нього підійшов його підмайстер і мовив: «Майстре Оліоле, уже близиться кінець року, чи ви вже закінчили складати лекції для своїх учнів?»
Той відказав: «Підмайстре, чи ви втратили розум? Сьогодні день святого Кормака Великомученика, покровителя мандрівників, торговців й укладачів доріг. Ви пропонуєте мені зневажити пам’яттю святого й провести цей блаженний день за працею? Це наруга!»
Підмайстер погодився, вони випили по чарці, і того дня нічого не було зроблено.
Наступного дня підмайстер знову звернувся до майстра Оліоля: «Уже завтра станеться Савина ніч, і ми почнемо літочислення нового року. Чи ви вже закінчили складати лекції для нового триместру?»
Той відказав: «Ти сам відповів на своє запитання. Завтра такий знаменний день, тож ми не в праві псувати свої приготування нашими мирськими турботами, а тим паче — працею».
Підмайстер знову був вражений мудрістю свого майстра, вони випили по чарці, і того дня нічого не було зроблено.
Тоді минула Савина ніч і розпочався новий рік. Встав підмайстер зранку після обіду й пішов шукати майстра Оліоля. Дивиться в келії — немає, в авдиторіях — немає, у бібліотеці — немає. Усю академію підняли, а його ніби земля з’їла. І ворожили, і ладнали пошукові ритуали, і собак спускали, але за тиждень жодної звістки. Уже вирішили ховати його, як раптом він з’являється при воротах академії, осяяний життєдайним запахом спирту.
Стали його розпитувати, а майстер Оліоль подивився гнівно й мовив так: «Ви святотатці чи просто дурні?! Минулося велике свято, колесо року розпочало новий оберт, і з ним усі ваші душі очистилися від гріхів. То великий тягар для ваших земних тіл! А ви вирішуєте цілий тиждень займати безглуздим хвилюванням і зрадливою працею!»
Багато років потому майстра Оліоля канонізували, а в нас досі прийнято не працювати перший тиждень після початку нового року. Сподіваюся, ви теж не будете зневажати пам’яттю святого, але на тому маю з вами попрощатися. Зовсім забув, що сьогодні День святої Махи Провидиці, тож маю кинути роботу, піти до шинку й спокутувати мій ненавмисний гріх.