1 Серпня, 2022

Генетика

Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО

Ніжно блакитні стіни в кабінеті репродуктивної медицини геть не заспокоювали і без того знервоване подружжя. Це вже була їхня шоста спроба народити спільну дитину. Шоста і за законом остання. Адже якщо через шість спроб запліднення генетичні дані пари ніяк не могли поєднатися у бажаному результаті – пара автоматично починала вважатись неспроможною забезпечити ідеально рафіноване суспільство ще одним майбутнім здоровим громадянином. Далі – лише шлях до розлучення, бо всиновлення дітей більше не було актуально майже як тридцять років тому.

Всі попередні п’ять спроб штучного запліднення були невдалими. Ембріони чомусь вперто не хотіли приживатися у лоні майбутньої матері. Саме тому подружжя покладало величезні сподівання на допомогу саме цього висококваліфікованого лікаря. Мова про «легку руку» та уважність до деталей якого облетіла вже майже всю столицю.

Але лікар посміхався до них дуже приязно і швидко перевіряв якісь генетичні дані  майбутньої дитини.

–  Яка бажана стать?

–  Хлопчик, –  впевнено мовила жінка і з любов’ю поглянула на свого чоловіка, – Хочу, щоб він був схожим на батька.

На хвилину лікар спохмурнів і замовк.

–  Мушу повідомити, що у четвертому поколінні по жіночій лінії присутні агресивні гени. Хтось із ваших родичів мав контакт із тією самою нацією, яка є носієм небезпечної агресії. Вам вже говорили про це?

Жінка подивовано здійняла очі до лікаря та похитала головою.

Генетик продовжив:

– Згідно світової конвенції прийнятої у 2028 р. чоловіча стать у ембріона не допустима із таким набором генів. Нажаль мушу вам відмовити. Можу запропонувати ембріон жіночої статі. Або замінити ваші гени на більш безпечний набір від донора.

Очі майбутньої матері наповнились слізьми.

–  Ось чому всі попередні ембріони були дівчатками. Ніхто нічого не пояснював нам.

–  Ти ж казала, що в тебе всі родичі українці! –  роздратовано вигукнув чоловік.

–  Так і є! Моя родина вже три покоління не змішується з тою…породою. Але прабабуся ще в дитинстві розповідала, що під час війни у 2022 році .. ну ти розумієш… Під час війни росіяни згвалтували її. Вона не винна в цьому. Але ж з тих пір ніхто з нашої родини не родичався з ними. Розумієш, вже ж минуло більше ста років. Я думала ті гени вже знищено нанівець!

–  Лікарю, невже нема шансів народити хлопчика? –  з благанням у голосі мовила дружина.

Лікар тяжко видихнув. Скільки разів він чув це питання від різних подружніх пар. Але нажаль –  закон безжальний. Вже майже сто двадцять років як вся світова медицина відмовилась розповсюджувати цю генетичну аномалію, що провокувала у чоловіків в дорослому віці збільшений викид адреналіну в кров та зменшення когнітивної функції мозку, шо відповідала за критичне мислення. З таким набором генетики у дитини були б занадто великі шанси вирости з кримінальними нахилами. Навіть у дівчаток ризик виявлення відхилень був присутній, хоч і в межах допустимого.

–  Шановні, ви ж знаєте, що з тих пір як після війни вся світова спільнота побудувала мур навколо держави-агресора у цивільному світі заборонено близько контактувати з ненадійною генетикою. Ми заплатили занадто дорогу ціну в минулому. Єдиний ваш шанс народити дитину –  то дівчинка. І то, за нею бажаний посилений нагляд. Ви ж розумієте, ніхто не хоче повторення тих подій.

–  Лікарю, –  раптом запитав майбутній батько, –  Але ж за муром залишилися ще “орки”. А як раптом вони колись потраплять у наше цивілізоване суспільство і змішаються з генетикою моєї майбутньої дочки? Як вберегтися?

–  Не варто хвилюватися. Після війни їх залишилось так мало, що вони більше не становлять загрози. Та й стіна вже стоїть майже століття. По секрету скажу, що я й сам маю неблагонадійний хромосомний набір, тому приймаю пігулки раз на півроку вже майже 20 років підряд. Контролюю себе та й по всьому. Це ж не смертельна хвороба, це – лише особливості організму.

–  Якщо вже навіть такі хвороби як діабет змогли повністю побороти –  то скоро наука зможе вичленяти подібні гени на рівні зачаття. Генетика не стоїть на місці, –  погодилася дружина.

–  То що? Готові стати батьками чарівної доньки?

–  Лікарю, це – наш останній шанс стати батьками. Ви гарантуєте, що цього разу все вийде? – знервовано запитав майбутній батько.

Медик ковтнув слину, але впевнено посміхнувся до чоловіка.

–  Я гарантую. В моїй практиці невдалих запліднень ще не було.

Подружжя  востаннє перед процедурою взялось за руки і з вірою у майбутнє дружина зробила крок за шторку у маніпуляційну.

Через декілька хвилин лікар радісно повідомив знервованому батьку.

–  Що ж, вітаю з зачаттям майбутньої українки. Через дев’ять місяців чекаємо на появу ще однієї дівчинки у нашому вільному та прогресивному суспільстві. Сподіваюсь ви виховаєте її достойно.

І лише залишившись наодинці, лікар нарешті  отримав змогу розслабитись. Він зняв медичні рукавички, простягнув затерплі за весь день від сидіння ноги та дістав з кишені баночку з пігулками, які не приймав більше ніж два роки поспіль.

–  Хто я такий щоб гратись в Бога? –  подумав вголос репродуктолог. Але на щастя його ніхто не почув.

Він загадково посміхнувся сам до себе та різко сховав пігулки назад до кишені.

–  Гени –  то велика зброя в умілих руках, –  тихо пробубонів лікар.

Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО