Дружня оповідь напередодні

Знаєш, друже, доки ми тут з тобою на вуличному ярмарку, з пінистими кухлями в руках, чекаємо настання Нового року – я розповім тобі про добру традицію, що її плекають у нашім марсіанськім дистрикті, звідки я родом й оце вчора прибув пасажирським шатлом до тебе на гостини.

Так от, там люди впродовж року записують свої невдачі, поразки й нещастя, втрати та миті зневіри у маленькі блокноти. Чорнилом по білявій целюлозі карбують усі свої пережиті й уявні страхи та болі, гнів і відчай, переживання. А потім, в кінці року – вкидають їх до розставлених містом зелених скриньок: у магазинах і бібліотеках, паркінгах і стоянках, пошті, банках, мерії – та всюди.

Вміст усіх скриньок службовці спеціального департаменту щомісячно збирають: складаючи блокноти в біло-сині мішки, що накопичуються тісним гуртом, навалившись одне на одного в просторих місцевих складах. Після 25 грудня – скриньки зачиняються. А всі зібрані блокноти фарбують балончиками старанні роботизовані руки-конвеєри. І тільки тоді настає фінальний етап: блокноти пропускають крізь подрібнювач паперу.

Що ти кажеш? За дві хвилини – проб’є опівніч? Не хвилюйся: я встигну розповісти ще в цьому році.

І для чого вся та морока, думаєш? Ліпше б просто на макулатуру віддати?

Весь рік зусиль і праці – заради однієї миті. Марнотратство і безглуздя? Можливо, якщо судити сухо та практично. Але це потрібно хоча б раз побачити самому, пережити той захват, атмосферу загального єднання й зримих чудес – і ти вже не казатимеш про зайвий клопіт. Бо він – виправдовує себе сторицею.

Про що я власне кажу? Про спалахи й пістряві стрічки, про радісні вигуки й тамування захоплених подихів, про хекання в долоні на морозі й подальші оплески, бо всі знімають рукавиці – це ще одна традиція, щоб музикою рук чергове диво привітати – салюти й різноколірні конфетті. Заправлене у великі хлопавки по всьому місту – воно випурхує до зірок під радісний захват юрби, котра, дружно тримаючись за руки одне одного в новорічну ніч, сповнюється квітом надій. Залишаючи позаду попіл темних сторінок, які густо списали своїми гризотами. Які не змогли затінити радість життя всупереч усьому.

Тож, як бачиш, навіть із власних кривд наші люди здатні витворити диво. А що ж тоді вони зроблять зі своїми успіхами?

Лишень уяви!

З Новим роком, друже!