Будьте обережні зі своїми бажаннями

– Мамо, можна до тебе? – у двері тихенько постукали.

– Заходь, синку, щось трапилось?

У кімнату мовчки увійшов шестирічний малюк. Він невпевнено зупинився в дверях, переминаючись з ноги на ногу. У його очах читалося німе питання.

– Ти щось хотів? – запитала мама.

– Мам, я це… Ти ж пам’ятаєш, як я писав листа Святому Миколаю?

– Синку, ну я ж пояснювала, що Миколай не всі бажання може виконати. – жінка засміялася. – Тим паче, ти погодився переписати того листа і вже отримав свої подаруночки. Йди сюди, я тебе обійму.

Малий спочатку зробив крок в бік матері, але відразу ж опанував себе та зупинився.

– Мам, я маю зізнатися.

– В чому? – здивовано запитала мати.

– Я написав два листи. Один ти відправила, а інший – той, що секретний, я відправив сам.

– Який ще секретний лист? – брови жінки злетіли вгору.

– Мамо, тільки не сварися.

Хлопчик швидко вибіг з кімнати та повернувся за мить, ведучи за руку високого, статного чоловіка одягненого у костюм Святого Миколая, з довгою білосніжною бородою. Іншою рукою незнайомець опирався на карбований посох.

– Мамо, знайомся, це Святий Миколай. Він пообіцяв, що виконає моє бажання і тепер у мене нарешті буде молодший братик! – швидко випалив малий та зачинив за собою двері.

Чоловік у костюмі відставив вбік посох та почав розщіпати ґудзики на шубі.

– Давайте тільки швидко, бо біля під’їзду на мене олені чекають. Ви навіть не уявляєте скільки цього року замовлень.

– А ви…

– Чи я справжній?

Незнайомець повільно засунув руку в кишеню, звідки щось дістав. Протягнув вперед розкриту долоню. Чорними очицями на жінку дивилося двійко невеличких істот, схожих на тих, якими звикли малювати ангела і демона.

– Ну що, помічники, заслужив хлопчик на подарунок? – запитав чоловік.

Обидва схвально закивали головами.