Буденні справи

– Ти всі справи згадала? – спитала Марійка у подруги Ганки. – Я кожного дня протягом року записувала.

Дівчина показала товстий зошит, списаний акуратним почерком – літера до літери.

– Ось, наприклад, сьогодні дописувала, – дівчина поглянула на останню сторінку. – Допомогла мамі помити посуд, вигуляла нашого собаку. І на перерві витерла дошку.

– Це добрі справи, – кивнула Ганка. – Але ж якісь… е-е-е… буденні…

– Як це буденні? – перелякалася Марійка. – Ти вважаєш, що їх не зарахують? Але ж… У мене і небуденні були. Наприклад, я колись намалювала картину і подарувала сусідці, тітці Тоні. Портрет її сина Михайла. Вона бідкалася, що всі фотографії згоріли, коли в їхній дім потрапив уламок ракети. А на його фото в телефоні вона не дивиться… Боїться зурочити.

– Як це, зурочити? – здивувалась Ганка.

– Не знаю, літні люди не люблять смартфонів, – Марійка зітхнула. – А в тебе які добрі справи?

– Я отримала перше місце на конкурсі з танців! Навчилася водити автомобіль і весь рік поверталася додому до дев’ятої вечора! За це мені батьки пообіцяли новий ґаджет!

Марійка стискала зошит і згадувала, про що, крім буденних справ, можна розповісти Мікаелі. Нічого не згадувалося. Про портрет, хіба що. На наступний день сусідчин син приїхав у відпустку з фронту аж на три дні. Тітка Тоня тоді сказала, що Марійка створила диво своїм малюнком.

Дівчата увійшли до резиденції магині Мікаели. Кожна з дівчат заходила у кімнату, де магиня Мікаела вислуховувала історії про добрі справи.

Така була традиція. На Новий рік та з дівчат, що зробила найбільше добрих справ, отримувала магічні сили. Магів у їхньому світі було мало, володіли чарами лише жінки. Ділилася нею Мікаель тільки з обраними один раз у рік – на новорічні свята.

Марійка запанікувала. Вона не стане магинею! Буденні справи не рахуються! Хотілося піти геть і поплакати. Але як дівчина вперта й сильна, вона все-таки залишилася.

Увійшла до просторої кімнати, щось пролебеділа про портрет, сусідку Тоню…

– Я робила добрі справи, але вони буденні, – все-таки вичавила з себе наостанок. Похнюпилась.

Магиня мовчки витягла зошит з Марійчиних рук. Погортала.

– Я дуже рада, що магія нашого світу отримає сьогодні одну з найсильніших, – раптом промовила Мікаела. – Буденні справи – найважче і водночас найлегше, що може робити звичайна людина. В цьому й полягає магія життя. Ми робимо буденні справи і це робить нас людьми і дає сили й наснагу жити далі.