Бо зірку на сході бачили ми

Годинник відбиває одинадцять, і пальці Балтазара торкаються виступів на латунній копії антикітерського механізма. Каспар відкладає точильний камінь і перевіряє гостроту ножиць. Мельхіор прокидається, підходить до стіни, з якої стирчить безліч шпильок, перевтикає кілька і хмуриться.

– Зникла. Вона знов зникла.

– Пошукай на полу, – відповідає жіночий голос.

– Знов за своє, – шепотить Мельхіор.- Що мені та голка зараз, Мойре! Мені потрібно знати, де вона була. Кожного року…

– Я сиділа в кріслі, – знизує плечима жінка. – Твої колеги свідки.

– Такі ж сліпі, як я, – парує Мельхіор. – Легко обдурити нас. Де тепер цю зорю шукати?

–  У людей запитай, – сміється Мара. – у тих добрих людей, що вам очі викололи.

Мельхіор позіхає. Стіна, яку він не бачить, є картою зоряного неба – шпильки то є зорі, які він переміщує по пам’яті, і тільки одна, найголовніша, завжди вислизає. О якби він був зараз в своєму Зіккураті… але там нині лише вітер, пісок та покинута авіабаза.

Мельхіор вдягає куртку та високу шапку з козлячого хутра. Мельхіор знову йде шукати ту-саму-зорю.
За кілька хвилин Каспер та Балтазар.наздоганяють його – як минулого року, та позаминулого, та сто років тому.

– Куди ж ми тебе одного, старого та сліпого, відпустимо? – каже Балтазар.

– За відьму не хвилюйся, – вторить йому Каспер. – Її ножиці розпадуться за тиждень.Не народився ще той, хто зніме мої чари.

– Дивно, кожного року ти псуєш їх їй, і вона все одно дає їх тобі точити.

– Страшна штука деменція, – знизає плечима Каспер.

– Мойра в демеції ще страшніша, – киває Балтазар

Царі замовкають.

Цьому протистоянню тисяча років – або більше. Кожного року царі покидають оселю, щоб відшукати блукаючу зірку, що приведе їх до Того, хто все виправить – але знаходять її надто пізно. Іноді вони стають на її слід влітку, іноді вже восени. Вони повертаються, бо астрологу потрібні розрахунки, а ще – не можна надовго залишати Мойру, що несповна розуму.

Царі повертаються – і бачать Мойру, що заплуталась в нитках і намагається розірвати їх голоруч – але навіть це краще, ніж залишити Мойрі нормальні ножиці. Бо коли так – на землі трапляються мор та війни. Ближче до Різдва та-сама-зоря завжди зникає з карти; Мельхіор думає, що то витівки Мойри.

– Сліпі астрологи та мойра в деменції, – повторює Балтазар. – Що допоможе цьому світу?
Хтось штовхає Каспера в бік.

– Перепрошую, – царі чують винуватий схвильований голос. – Там… не повірите… нова зірка.