Безглузді забобони

– Ну що, ми всі зібрались в альма матер — волонтери, вояки та капелани, кого куди занесло, – підсумувала Ула та відсьорбнула темного пива, що пахнуло димом, – Хто що думає, як будемо святкувати?

– О!, – дзвінкий голос Деірдр перервав мовчанку. – Шона, ти ж альв! А як в тебе святкують Новий Рік? Колядують?!

– Мала, ти все переплутала, – Гай ніжно обійняв її.- Колядують на Старий Новий Рік.

– Колядники в нас теж є, – Шона всміхнувся. – На Новий Рік у нас пишуть бажання і спалюють. А у вас?

– А ми обираємо найстаршу людину — символ старого року, і наймолодшу людину — новий рік. Якщо по традиціям — то парубків, бо вважалося, що жінки приносять нещастя.

– Безглузді забобони, – підсумував Шона. – А давайте пограємо?

***

– Ні, ні, й ні, навіть не підлещуйтеся, – отець Яків відкараскувався, як міг, але очі його сміялися.- Навіть не мрійте, лобуряки. Наробите фоток, мене потім з’їдять!

– Ну будь лааска, — Деірдр подивилась знизу вверх великими чорними очима. — Ми ніде не будемо викладати! крім сайту Академії, – додала вона тихо.

– Ну, добре. Що мені треба робити?

***

Двері відчинилися. Зайшов отець Яків. Був він в чорній мантії, в короні царя Ірода, яка зосталася з дитячого просвітницького спектаклю, та зі сріблясто-голубими накладеними пазурами. Домінік трохи не гепнувся зі стільця.

– Я — Старий Рік, – заявив він безапеляційно, – прийшов зробити втик!

– Йой, не треба більше!, – підхопилась Ула, – краще потанцюй зі мною!

Після танку вийшов Шона та вклонився, простягаючи перед собою бокал.

– Чарка білого вина — Старий Року, пий до дна!

Блимнули іронічні очі, – отець Яков насолоджувався ситуацією, допиваючи напівсолодке вино.

Двері хлопнули, і в залу вкотилася Деірдр — у вигляді засмаглого хлопчини у білій сорочці до п’ят та червоній накидці зі сніжинками.

– Іди геть, Рік Старий, – дзвінко вигукнула вона, – ми святкуємо Новий!
Майже без опору, отця Якова зі смішками виштовхали за двері й символічно зачинили їх.

– Ну, Новий Рік, а що ти нам приніс?, – Шона, сміючись, навис над Деірдр. – Давай тіко щось хороше — бо ми стомились від триндецю та сліз

– Хороші новини! – вискнула Деірдр

У двері напористо постукали — та ривком відкрили їх.

– Дуже хороші новини, – голосно підтвердив отець Яков. – Цар аашева помер.

Зала наповнилась перешіптуваннями: відходять війська? що тепер? кінець війні? перемога?

І тільки Шона, стоячи біля розгубленої Деірдр, дружньо сунув їй кулаком в плече і промовив:

– Бачиш, я мав рацію з приводу безглуздих забобонів.