Аромат сезону
— То як це працює? — запитала Дебора Джоунз, власниця велетенської мережі торговельних центрів.
— Дуже просто, — усміхнувся доктор Рід.
— Хотілось би побачити, за що ви вимагаєте такі гроші, — пробурмотів Кайл Коннорз, виробник товарів щоденного вжитку, якими були забиті магазини на трьох континентах.
— Звісно, — злегка вклонився йому доктор. — Демонстрація буде за кілька хвилин.
Доктор Рід подивився на довгий блискучий стіл, виготовлений з ебенового дерева, за яким сиділи власники найбільших у світі магазинів, заводів та фабрик. Сонце малювало тонкі вертикальні лінії на стіні, заледве проникаючи крізь щільні тканинні жалюзі. У кімнаті для конференцій було напівтемно й тихо, телефони вимкнено, жодна людина не могла підгледіти крізь вікно.
Очі чоловіків та жінок у костюмах за десятки тисяч доларів були звернуті до доктора, і той відчув, як під пахвами змокріло. Він відкашлявся і сперся кінчиками пальців об гладенький край столу, наче перехоплюючи його міцність та впевненість.
— В мене немає презентації, — почав доктор Рід. — По-перше, так ніхто зайвий не дізнається про тему нашого обговорення, а вона, повірте, найреволюційніша річ у світі. По-друге, я твердо впевнений у силі експерименту замість купи гарних картинок.
Кілька багатіїв схвально кивнули.
— Отже, світ у якому ми живемо. Він незрозумілий, він непередбачуваний, він неконтрольований, чи не так? Діловим людям, як ви, нелегко боротися з сучасними викликами й триматися на плаву. Адже що лежить в основі вашого добробуту?
Ніхто не відповів, одна людина тихенько кашлянула.
— Безперервність і ріст. Щоб росли прибутки, має рости споживання, через це своєю чергою ростиме виробництво й так по колу. Якщо ви не будуєте нові фабрики, не випускаєте новий вид шампуню чи модель смартфона, ви не втримаєте свою частку ринку. Нові конкуренти відриватимуть її по шматочку, разом із покупцями, яких ви обробляли роками. Бізнес помре. Але створити нове, випускати більше не так уже й важко, чи не так? Для цього ви будуєте нові заводи та освоюєте нові країни. Проблема в іншому. Як змусити людей купувати більше?
Бізнесмени уважно слухали доповідача. Джоунз налила з пляшки пів склянки води, поволі випила й поставила її біля непрозорого пластикового пакетика, який лежав біля кожного учасника презентації. Тихо гули кондиціонери, відганяючи липневу спеку.
— Маркетологи ламають мозок, як розпродати більше товару. Для кожного сезону потрібно придумати рекламну кампанію, яка має виділятися серед тисяч інших. Це все час, гроші та безплідна конкуренція між собою. Ви лише витрачаєте, у марній надії заробити.
Джеф Морган, власник автомобільного концерну, скептично хмикнув і хотів щось сказати, коли доктор Рід зупинив його порухом руки.
— Будь ласка, ще хвилина вашого часу і всі питання знімуться самі собою, я вам обіцяю. Вплинути на людей важко. Ви розміщуєте рекламу на вулиці, у соцмережах, цілодобово крутите ролики на телебаченні, шукаєте інфлюенсерів, які допоможуть просунути товар, і це все, щоб відвоювати дещицю ринку. З кожним роком робити це все важче, бо люди звикають до бігбордів, безбожно ріжуть рекламу блокувальниками та з легкістю переходять до нових блогерів. Вони стають соціально відповідальними, купують менше товарів й обмінюються одягом, замість того, щоби піти в магазин місис Джоунз та придбати собі новий.
Джоунз стримано усміхнулася.
— Вони навіть додумалися шукати їжу в баках для сміття, уявіть собі це? Активісти так захопилися екологією та рятуванням планети, що шкодять економіці. Шкодять особисто вам.
Доктор Рід серйозно подивився на присутніх. Люб’язність зникла з його м’якого голосу, він дзвенів, наче говорив промову на політичному мітингу. Обличчя загострилося, міцна щелепа випнулася вперед.
— Якщо так піде й далі, ви втратите більшу частину магазинів, фабрик та складів, звільните половину працівників і отримуватимете менше, менше й менше. Не надто радісне життя, чи не так? Чи мотивує воно ризикувати, інвестувати в нові продукти, вигадувати інновації, які рухатимуть загальний добробут?
— Дідько йому, ні! — вигукнув опасистий, розчервонілий власник мережі салонів із продажу електронної техніки.
— Але я вас попросив сьогодні зібратися не для того, щоб розповідати жахастики. Я хочу запропонувати розв’язання цих проблем.
Бізнесмени загули, випростовуючись у зручних шкіряних кріслах.
— Як можливо дехто з вас у курсі, я вже тривалий час займаюся ботанікою та генетикою. Останні відкриття дозволили прищепити фіалкам особливий штучний ген. Результати вражають — запах фіалки почав впливати на поведінку людини, яка його вдихнула. Цей ген можна запрограмувати на будь-яку потрібну дію і людина виконає її, просто побувши поряд із рослиною. У тому числі — можна змусити людей споживати більше.
— Брехня!
— Повірте, містере Морган, це щира правда. Хоча, нащо вірити, коли це можна побачити на ділі. Чи є серед вас добровольці?
Присутні затихли, невпевнено поглядаючи один на одного.
— Ну ж бо, це абсолютно безпечно, бо інакше я не вийду звідси живим, — засміявся доктор Рід. — Я б запропонував мого асистента або навіть себе, але це буде необ’єктивно і ви можете вирішити, що все підлаштовано.
Після хвилинної мовчанки руку підняла Дебора Джоунз.
— Чудово, місис Джоунз! — зрадів доктор Рід. — Всі інші, будь ласка, запхайте в носа спеціальні затички, які лежать перед вами.
Багатії зашаруділи пластиковим упаковуванням, дістаючи невеликі білі затички, виготовлені із чогось м’якого.
— Вставте їх у носа, не бійтеся, усі гігієнічно. Ви чудово зможете дихати, але на вас не вплине наша квітка. До того ж їх зовсім не видно. Місис Джоунз, вам цього робити не треба.
У кімнату зайшов асистент у білому халаті, який ніс на металевій таці горщик із невеликою квіткою яскраво-бузкового кольору, накриту скляним ковпаком. Доктор Рід вказав, куди її поставити на стіл. Асистент підняв кришку і відійшов на кілька кроків назад. Джоунз із тривожною усмішкою дивилася на тонкі пагони рослини, які ледь хиталися від руху повітря з кондиціонера. Усі інші завмерли й нахилилися вперед.
— Я не розумію, що має… — почала казати власниця мережі магазинів, коли замовкла на півслові, схопила смартфон, увімкнула й заходилася там щось гарячково клацати.
— Місис Джоунз, будьте так люб’язні, що ви зараз робите? — голосно запитав доктор Рід. Він виструнчився, розправив вузькі плечі й чіпко, наче допитливий птах, дивився на жінку.
— Я… — забурмотіла Джоунз, не відриваючись від телефона, — Я згадала, що сьогодні день народження тітки Еніс, треба купити їй подарунок.
Присутні схвильовано загули.
— Дідько… — пробурмотів Морган, втираючи мокрого лоба.
— А що ще?
— В мене закінчився крем для обличчя. Цьому смартфону вже пів року, треба купити новий. Ще маю купити сукню за завтрашній гала вечір… — стукотіла пальцями по екрану телефона розпашіла Джоунз.
— Гадаю, цього досить, — сказав доктор Рід.
Асистент накрив рослину скляним куполом. Загуділа вентиляція, виганяючи з кімнати повітря та заміняючи його свіжим.
— За п’ять хвилин дія квітки припиниться, і місис Джоунз повернеться до звичайної поведінки. Але ви бачили все на власні очі. Розсадіть цю квітку повсюди, безплатно роздавайте покупцям у торгових центрах, і за короткий час усі купуватимуть. Сподіваюсь, у вас досить виробничих можливостей, щоб витримати шалений попит і ви маєте ідеї, куди витратити зароблені мільярди. Гадаю, цього буде варто, щоби підтримати проєкт і вивести його на світовий рівень. Ви буквально можете керувати ринками по всій планеті, варто лишень висадити цю непримхливу рослину. На жаль, її не можна запрограмувати на купівлю товарів певного бренду, але, думаю, це не буде проблемою.
Бізнесмени заплескали в долоні, із захопленням дивлячись на доктора Ріда, який скромно посміхався та кланявся.
***
— Нова квітка? — запитав Джим, розглядаючи тоненький пагін із яскраво-бузковою квіткою, який стояв у горщику на кухонному столі.
— Ага, — відповіла мати, не відриваючись від телефону. — В торговельному центрі роздавали. Безплатно. О, мої улюблені парфуми зі знижкою, у кошик.
Дванадцятирічний хлопець нахилився до квітки й із розчаруванням відсунувся. Велику простору кухню заливало тепле сонце, кидаючи яскраві бліки на скляній поверхні духовки та мікрохвильовки.
— Досі нічого не відчуваю, — зітхнув він, обережно мацаючи розпухлого носа. — Щоб я ще раз запускав феєрверк із Майклом.
Джим дав носу спокій і взявся за яєшню.
— Тату, відвезеш мене на тренування?
Батько кивнув, гарячково стукаючи пальцями по екрану телефона.
— Так. Можливо. Треба поїхати в торговельний центр, потім заїхати в супермаркет.
— Так, так! — відгукнулася мати. — Треба поїхати.
— Сьогодні важлива гра, — нагадав Джим, зачудовано розглядаючи батьків. Куди ділося залізне правило — жодних смартфонів, планшетів та ноутбуків за обіднім столом?
— Дуже важлива, — пробурмотів батько. Його розпашіле обличчя блищало від поту. — О, новий г’юмідор, давно такий хотів. І до нього ці сигари. Так. Добре.
— Дуже добре, — вторила мати. — Ці книжки. Новий мольберт. Фарби за пів ціни! Дуже добре.
— Ви сьогодні якісь дивні, — засміявся Джим, відчуваючи, як тривожно тьохнуло серце.
***
— Все спрацювало, чи не так? — запитав незворушний асистент, шанобливо зупинившись біля дверей.
— Ти навіть не уявляєш, наскільки добре, — відповів доктор Рід, поправляючи комір сорочки, пошитої на військовий лад.
— Гроші все прибувають. На вашому рахунку пів мільярда доларів і сума щохвилини росте.
— Чудово. Ці бевзі зрозуміли, наскільки корисний наш винахід. Ці квіти так добре приживаються. Їх висадили в парках, на газонах, виставили в кав’ярнях та ресторанах. Народ постійно купує, вигрібаючи полиці магазинів.
— Сер, якщо дозволите, — відкашлявся асистент. — Навіщо вам це? Лише через гроші?
Доктор Рід повернувся до нього. Окуляри блиснули проти сонця, ховаючи сірі очі. Він розтягнув в посмішці тонкі губи.
— Я їм збрехав двічі. По-перше, затички працюють лише добу, потім їх можна викинути. Справжній захист дасть тільки укол спеціального розчину, склад якого знаю лише я. По-друге, можна запрограмувати рослини виділити запах, який створюватиме образ в нейронній системі, щоб люди обирали певний конкретний товар чи бренд. Або певного кандидата на виборах.
Доктор Рід на мить замовк.
— Мені довелося багато гарувати, щоб заробити грошей на освіту, тоді як ці неуки купалися в них. Ця система, цей вільний, — доктор показав руками невидимі лапки в повітрі, — ринок, це все одна велика брехня. Купка багатіїв експлуатує інших і жиріє, жиріє, а держава, закони, поліція їм у цьому допомагають. Чимало хто з бідних намагається розбагатіти, щоб стати одним із них. Я ж хочу зламати цю кляту систему.
Він любовно подивився на барвистий передвиборчий плакат зі своїм зображенням. Його мужнє, наче вирізьблене з граніту, обличчя впевнено дивилося в майбутнє.
«Сила. Порядок. Рівність» — пломеніли великі червоні літери за його спиною.
Добридень! Дякую за цікавий твір. Не погоджуся з попередніми коментарями – от саме мені початок здався цілком ок, а от продовження хотілося б прочитати в набагааато ширшому вигляді. Звісно, розумію – обмеження…
Щиро дякую за відгук, радий, що вам сподобалося
Шановний авторе,
приєднуюся до усіх схвальних відгуків, які тут були висловлені.
Згоден із зауваженнями, що початок трохи задовгий.
На мою дуже суб’єктивну думку, у сюжеті наприкінці має бути ще один крутий поворот. Отак сходу бачиться два можливі варіанти цього повороту.
Перший – винахід раптом спрацював проти головного героя (щось важливе, як це завжди буває, не було передбачене).
Другий – знайшовся хтось спритніший, хто перехопив ініціативу і залишив головного героя без того призу, на який він розраховував.
Загалом гарно володієте мовою і це приємно відзначити.
Дякую за ваш розгорнутий відгук!
Ваші кінцівки гарні, але вимагають більшого формату твору. Те, що хлопчик із травмованим носом виявився непідвладним дії квітки, то натяк, що цей зловісний план подіє не на всіх і може зібратися купка революціонерів, які боротимуться з доктором. До того ж мені хотілося свідомо зробити дещо відкритий фінал з двома кінцівками: перша, коли ми бачимо дію квітки на звичайних людей і людей, на яких вона не діє; друга, це показати натяк на справжній план доктора, набагато сильніший і зловісніший.
Нарешті натрапила на оповідання, котре закортіло відкоментувати (хоча я тільки почала читати конкурсні роботи))) Мені сподобаламя і ідея, і те, як вона втілена. Дякую автору за підняття питання надмірного споживання, сама проти зайвих речей, а гарні і непотрібні віддаю в реюз і благодійність. Впевнена, що деякі можновладці сплять і бачуть такий винахід, як ця квітка. Успіхів на конкурсі!
Щиро дякую за відгук! Дуже приємно, що вам сподобалося
Вітаю, авторе.
Суб’єктивно: скоріше сподобалось, ніж не сподобалось.
– зануднИй початок, який затягує розвиток подій. Мені здається, що людям, яким цікаві ці маркетингові чи які там штучки, і так це добре знають. А тим, яким це нецікаво, то не набагато стане зрозуміліше. Ту частинку змусила себе перечитати як нудний підручник, бо ж совість не дозволила не дочитувати. В принципі, не пошкодувала.
– класна ідея використовувати аромат як засіб впливу. Не кидайтесь тапками, чомусь здалася мені трохи знайомою.
– забракло дії. Багато фактів повідомляється, а не проживається разом з героями. Такий підхід теж має право на існування. Та хочеться трохи більше подій, а не розповідей.
Успіху!
Дякую за ваш розгорнутий відгук. Скажу так, для мене особисто було найцікавішим описати деякі сучасні проблеми капіталізму, тому пояснення доктора зайняло стільки часу)
Вітаю, у вас вийшла загалом непогана історія із цікавою зав’язкою, але мені не вистачило самого сюжету, як на мене навіть у форматі оповідання всіх показаних подій було замало, текст виглядає більше як вступ до великого антиутопічного роману, я б радив вам задуматись саме про широкий формат під цю ідею
Ех, ви вже не перший, хто радить більший формат, доведеться писати
Дякую за ваш відгук!
Мені сподобалася тема споживання, її не так часто підіймають, як би хотілося. Особливо з рослинами вона виглядає креативно, я не очікувала такої історії. Єдине що, мені було недостатньо мотивації головного героя для таких великих світових змін. Розумію, що формат твору маленький, але якщо будете розвивати свій тест (а тут матеріалу на цілу книжку), то хотілося б дізнатися, що в минулому героя змусило стільки часу та сил приділити своєму науковому відкриттю та амбіціям зламати систему. Дякую за вашу історію ❤
Щиро дякую за ваш відгук! Дуже приємно, що вам сподобалася оповідка і ви оцінили частину по споживання. Щодо мотивації героя – доктор трошки це зачіпає в кінці твори, коли каже асистенту, що йому довелося прогризти свій шлях до успіху, тоді як дехто там опинився в силу багатих батьків тощо. Вони мали скільки завгодно грошей і жили у своє задоволення, а доктор мав просити гроші на дослідження, а людина він гордлива та амбітна. І ось це йому здається дуже несправедливим.
Гг: В мене немає презентації…
я твердо впевнений у силі експерименту замість купи гарних картинок.
Few moments later: гг 15 хв. розказує про те, що споживачі мало споживають))
Як на мене, то в такому форматі, як є твір схожий на зав’язку, де все найцікавіше ще попереду. Нмсд, можливо, варто було показати, а не розказати фінал. Тобто показати, як самі ж багатії починають підпадати під вплив квітки, або хтось з них починає агітувати за доктора. І тільки тоді розкривати весь зловісний план на майбутнє.
Дякую за коментар.
Ну, не такі вже й 15 хв, хвилин 5-10 максимум 🙂
Окрім того, перед тим, як яскраво презентувати ідею, зазвичай варто не менш образно показати проблему, щоб аудиторія оцінила важливість цієї ідеї. Частина про диктатора, то інтрига щодо справжніх планів доктора. Щоб показати, як багатії за нього голосують, то вже треба більший твір писати.
прямо франтшизу можна робити – як люди, на кшталт мого батька, який через операцію не відчував довіку запах, розуміють проблему і починають боротьбу..
Еге ж, можна написати продовження, як люди борються з корпораціями та тоталітарним доктором)
Гарне оповідання, авторе. Дякую, я прочитала з задоволенням. Єдине, що я б запропонувала, – трохи порізати початок. Не варто так довго пояснювати заможним бізнесменам основи їхнього бізнесу, це дратувало б справжніх людей.
Дякую, радий, що вам сподобалося. Пояснення було більше направлене на звичайних людей)
Та я розумію, що воно для нас. Це і кепсько. Коли автор вставляє такі от пояснення для читача, це надто помітно та є хибою тексту. Варто обирати інші способи надавати такі пояснення. Перепрошую за непрохану пораду, але щиро раджу дослухатися.
Дякую за ваші поради.
Доктор Рід вчинив як науковець — коротко, але наочно описав світову проблему капіталізму, перед тим як продемонструвати рішення. Бізнесмени можуть знати частинку глобальної проблеми, яка стосується конкретно їхнього бізнесу, але не обов’язково всю картину в цілому.
Дякую за ваш відгук
Цікаво. Трошки наївно, як для антиутопії, і частина про батьків та хлопчика здається зайвою, але в цілому непогано. Саундтрек вам до оповідання: https://www.youtube.com/watch?v=T4JnRN9t8nE&ab_channel=MichaelBubl%C3%A9-Topic
Дякую за відгук та саундтрек.
Історія й задумувалася дещо наївною, з широкими фантастичними припущеннями.
Частина з батьками показує результат прийнятого бізнесменами рішення для звичайних людей, і те, що хлопчик не піддається дії квітки і зловісний план не обов’язково спрацює для всіх.