А що не так із…

Він сидів навпроти – похнюплений і зацькований. Погляд ковзав стінами і меблями, аж допоки не вперся у підлогу. Нервово хрускотів пальцями, час-від-часу діставав телефон, знімав блокування, набирав номер. І відбивав виклик ще до того, як встигали долинути перші гудки. Кидав слухавку і знову хапався за неї.

Я вдала, ніби нічого не трапилося, й що – як завжди – його не бачу. Прикрашала ялинку, наспівуючи: «Sing we joyous, all together, Fa-la-la, la-la-la, la-la-la». Попелястий Берсі скрутився поруч на канапі й зосереджено вилизував лапи.

Вчувався сторонній запах. Пив, паскудник? Принюхалася. Ні, не алкоголь – щось інше.

Він вчергове схопився за телефон. Знову відклав. Скочив, стягнув піджак, кинув на канапу. Розпустив вузлик краватки, рушив у ванну. Берсі провів його байдужим поглядом.

За кілька хвилин з-за дверей зашуміла вода. Я покинула ялинку, підійшла до піджака. Нічого цікавого в кишенях не відшукалося, окрім хустинки із якимось символом. «Сигіл?» – задала риторичне питання. Саме від носовичка линув дивний запах. Берсі зморщився, зашипів, зіскочив з канапи.

У двері задзвонили.

Хутко запхала хустинку назад, рушила відчиняти.

– Хто?

– Піцу замовляли? – відгукнувся з-за дверей бадьорий голос.

Прочинила. Кур’єрка в яскраво-червоній шкіряній куртці й такій же полум’яній біні з написом «Hell`s pepperoni» всміхалася на порозі. Над плечами дівчини здіймалася пара, лапаті сніжинки розтанули.

– Щось довго, – скривилася я.

– Вибачте, – голівудівська посмішка осяяла коридор, – негода.

Звісно, сніг за вікном аніяк не сприяв швидкості доставки.

Забрала коробку.

– За планом?

– Приємного смаку, – підморгнула дівчина.

Запах від піци линув пекельний, лоскотав ніздрі так, що здавалося – уже смакує на язиці. Узяла шматочок, піднесла до рота.

Гепнуло. Здригнулася, роззирнулася. Недоприкрашена ялинка звалилася, іграшки розкотилися підлогою. Кинула шматок піци назад й рушила піднімати.

Він завмер між деревиною і коробкою, хоча мав скерувати Берсі перекинути їжу, адже вона – отруєна. Однак стояв голий і розгублений, з крил скрапувала вода.

– Та що з тобою?!

Вибалушив очі:

– Ти мене бачиш?

– Звісно.

– Давно?

– Завжди.

Виглядало кумедно – збитий з пантелику Янгол-охоронець.

– То що не так?

Зашарівся, промурмотів:

– Сьогодні я потрапив до пекла. Знаєш… мені там сподобалося більше.

– Нарешті! – облизала губи, скинула мару.

Його очі округлилися. Уявляю, яке враження справила. З одягу тільки панчохи й стрінги з лейблом «Devil may fuck» у найпікантнішому місці. І розпростані крила за спиною.

Зіштовхнула коробку зі столику,

– Ходи до мене!

«Завербувала», – подумала й розслабилася. Як же хороше вони кохаються!