Один з найбільш популярних сюжетів у фантастичній літературі та кіно – люди з надздібностями та/або істоти, які виглядають, як люди. Кожен з них міг би пройти повз вас на вулиці – і ви би не звернули на нього чи на неї уваги! І дарма! Під нудним офісним піджаком може ховатися володар всесвіту, а ваша тиха сусідка – виявитися надлюдиною з секретної організації! Сюди ж можна віднести і персонажів, які були людьми в минулому, але драматично змінилися. Історій з такими героями у літературі (кіно ми зачіпати навмисно не будемо) безліч. Ми спробували вибрати кілька з них. Але й цей обмежений список вражає!
Почнемо із зарубіжної фантастики!
- Цілий оберемок «не зовсім людей» діє у знаменитому циклі Роберта Желязни «Хроніки Амбера» (українською видається “НК Богдан”). Тутешні надлюди – королівські родини Амбера і Хаосу, двох полюсів всесвіту. Мільйони світів, в тому числі, наш – лише їхні Відображення, а правителі Амберу і Хаосу хоч і виглядають людьми, проте є набагато, набагато могутнішими, ніж «просто люди». Але головному герою циклу, Корвіну, на початку історії нічого про це невідомо – бо він втратив пам’ять. Поступово він пригадує, що є принцем Амберу – майже безсмертним, дуже сильним і здатним ходити між світами-Відображеннями. Правда, він ще й належить до родини, яка тисячі років зайнята виключно інтригами, таємницями і вбивствами, тому насолоджуватися міжсвітовими мандрівками немає коли! Доведеться протистояти настирним родичам!
- Подібна історія стається і з Едвардом Бондом, героєм повісті Генрі Каттнера «Темний світ» (українською, на жаль, не видавалася). Його мучають химерні спогади, а згодом він опиняється у похмурому паралельному світі, яким керує купка безсмертних. Він – один з них, і насправді його звуть Ганелон. Проте стосунки між безсмертними очікувано складні, а земний двійник Ганелона, справжній Едвард Бонд, вже теж опинився у Темному світі і встиг підняти повстання. #видайтеукраїнською?
- Ще одна купка «не зовсім людей», та ще й яких! – теж описана Генрі Каттнером. Цикл гумористичних оповідань про родину Хогбенів («Котел з неприємностями», «Професор накрився», «До скорого», «Пчихологічна війна», «Військові ігри») (українською, на жаль, не видавалися) розповідає про клан мутантів з дивними здібностями і дуже химерним поглядом на життя. Лише деякі з них можуть з’явитися на вулиці і зійти за людину (як, приміром, оповідач, Сонк Хогбен), проте щиро не розуміють, що дивного у пласкому дідулі, який зберігається під лавкою, невидимому таточкові-алкоголіку і величезному Малюкові, який плаває у цистерні. Історії, в які влипають Хогбени, веселі і скажені. А тег #видайтеукраїнською як ніколи доречний!
- Відразу декілька «не зовсім людей» з’явиться і на сторінках тетралогії Дена Сіммонса «Гіперіон» («Гіперіон», «Падіння Гіперіона», «Ендиміон», «Схід Ендиміона»), яку видає «НК Богдан». Більшість з них були людьми в минулому, але змінилися. Серед них, зокрема, священник, до якого присмоктався дивний артефакт (хрестоформ), дівчина, яка живе навпаки (щосекунди молодшає) і загадковий Ктир – гігантська людиноподібна істота, вкрита лезами і шипами. Ктир – у минулому теж людина, але як він дійшов до такого життя – одна з ключових загадок циклу. У другій дилогії з’являється Енея, героїня, що є особливою від початку. Енея походить із дивного шлюбу людини і кібрида, володіє даром передбачення, а її кров буквально може врятувати людство.
- Ще дві групи «не зовсім людей» можна відшукати у творах Дж.Р.Р.Толкіна (українською зібрання творів видає «Астролябія»). Звісно, найбільшу увагу там зазвичай привертають гоббіти та ельфи, але й незвичайних людей у цих історіях не бракує. П’ятірка магів, або істарі – Гендальф, Саруман, Радагаст і двоє синіх магів – з виду є поважними чоловіками. От тільки живуть вони безкінечно і володіють надзвичайними силами. Це й зрозуміло, бо людські тільки їхні тіла, душі ж їхні належать майарам, другорядним божествам цього світу. Задача істарі – наглядати за світом, а вже як вони з цим вправляються – читайте «Сільмаріліон», «Гоббіта», «Володаря перснів» та різні додаткові історії!
[у даному огляді ми навмисно лишаємо поза увагою решту книжкових героїв-магів, бо зазвичай магія в описаних світах є частиною сетингу. Володіння нею є не ознакою «не зовсім людини», а професією – чи рідкісним, але звичним для цього світу талантом. Істарі ж потрапили у наш список саме завдяки пів божественній природі]
Інша тутешня група «не зовсім людей» – народ нуменорців. Люди Нуменору – славетної острівної держави – довго жили поруч з високими ельфами, на порозі Благословенних земель. У їхніх жилах текла дрібка ельфійської крові. Тож жили вони дуже довго, кілька людських життів, і мали надзвичайну витривалість. Про історію Нуменору можна почитати у «Сільмаріліоні». А найвизначнішим нащадком нуменорців є Арагорн – один з головних героїв «Володаря перснів». - Ще одна “не зовсім людина” з’являється у цілих 8 романах Айзека Азімова (“Сталеві печери”, “Оголене сонце”, “Дзеркальне відображення”, “Роботи вранішньої зорі”, “Роботи та Імперія”, “Прелюдія до Фундації”, “Назустріч Фундації”). Мова про унікального робота Р.Даніеля Оліво, який виглядає і поводиться цілковито як людина. Він (у певний момент) був запрограмований на Нульовий закон роботехніки (робот ні за яких обставин не може нанести шкоди людству). Під різними іменами Р. Даніель Оліво прожив 20 тисяч років, кілька разів апгрейдячи свій позитронний мозок і міняючи тіло. У деяких романах він навіть займає ключові людські посади, приміром, радника Імператора. А про те, що все це – один і той самий герой – читач розуміє ближче до кінця величного циклу романів (точніше, навіть кількох циклів). Романи “Сталеві печери”, “Оголене сонце”, “Дзеркальне відображення”, “Роботи вранішньої зорі”, “Роботи та Імперія” українською ще не видавалися. “Прелюдія до Фундації”, “Шлях до Фундації” готуються до виходу у видавництві КСД (очікуються в 2022 році), але попередні твори циклу “Фундація” видавалися спілкою “Толока” і потім видавництвом КСД.
- Ще одна історія про “не зовсім людей”-роботів (точніше, андроїдів) чекає на нас під обкладинкою роману Філіпа Діка “Чи мріють андроїди про електричних овець?” 1968 року (тут доцільно відразу пригадати і його культову екранізацію “Той, хто біжить по лезу бритви” 1981 року). Українською роман надруковано і перевидано видавництвом “Комубук”в 2016, 2017 та 2020 роках. У світі майбутнього Земля спустошена радіацією, а люди у позаземних колоніях послуговуються роботою андроїдів. Частина їх тікає з рабства, серед них група сучасних андроїдів, чия подібність до людей надзвичайна, а здібності дуже високі. Мисливець за головами, який має знищити втікачів, має спочатку довести, що це не люди. Історія про те, що таке людина, що таке співчуття і де їхні межі, турбує читачів вже кілька десятиліть.
- Люди недалекого майбутнього полюють на будь-яке відхилення від норми. Тому мутанти не сильно відрізняються фізично, а просто – телепати. Джон Віндем описав постлюдей, поки лише дітей, у романі The Chrysalids 1955 року. Роман українською не перекладався, російською відомий під назвами “Отклонение от нормы”, “Куколка”, “Хризалиды”.
- Генетично модифіковані для міжзоряних подорожей люди називають себе Аб. На відміну від людей, Аб мають додатковий орган чуття – просторовий сенсор, живуть до двох сотень років і синьоволосі (а дехто і з гостренькими вушками). Вони генетично модифікують своїх дітей ще на стадії вагітності. Проте, Аб – люди, тільки трохи інші. Про протистояння Людської Імперії Аб і Новосицілійського союзу (людей “старого типу”) пише Хіроюкі Моріока в своїй гексалогії (поки гексалогії) Sekai no Saga. Українською доступний лише аматорський переклад в електронному вигляді під назвою “Зоряний світ”.
- В 2080 році для забезпечення колонізації Марсу людство направляє в першу чергу штучно створених надлюдей – Каїна, Авеля, Ліліт та Сес. Кожен з цих надлюдей з часом обійняв посаду керівника своєї галузі колонізації. Звичайно, не обійшлось без конфліктів. А потім ще знайшлись чужопланетні наномашини – крусніки, котрі робили з людей “не зовсім людей” – вампірів-мафусаїлів. Така зав’язка серії ранобе Йосіди Сунао “Кров Трійці” (на жаль, серію не дописано через смерть автора), котра у нас більш відома за аніме-серіалом. Українською не видавалось.
- Єдиною людиною в оточені “не зовсім людей” виявляється головний герой серії ранобе Таніґави Наґари “Харухі Судзумія”. Хлопця оточують “людиноподібний інтерфейс” (представниця колективного іншопланетного розуму), мандрівниця в часі, еспер таємничої “Агенції” і головна героїня, котра здатна впливати на нашу реальність, тільки їх про це краще не казати. Книжкова серія більш відома за своєю аніме-екранізацією: два сезони, повнометражка і один сезон спін-оффу на позакнижковому матеріалі.
- Цілий оберемок “не дуже людей” фігурує також в романі Террі Пратчетта і Ніла Геймана “Добрі передвісники” (українською виданий КМ Букс в 2018 році). Це, по-перше, чисельні янголи і демони, які набувають людського вигляду для перебування на Землі – серед них Азирафель і Кроулі, які за роки служби стали аж надто скидатися на парочку британських джентельменів. По-друге, це хлопчик-антихрист Адам, якого щасливо загубили попередні два героя. Адам володіє надздібностями, але довго не усвідомлює їх і використовує на важливі потреби – приміром, щоб Різдво точно було сніжним! По-третє, це троє з чотирьох вершників Апокаліпсису – Війна, Голод і Забруднення, які провадять цікавезне людське життя в очікуванні кінця світу. І, по-четверте, це незвичайні люди, як пророчиця Агнеса та юнак Н’ют, що ламає геть усе однією своє присутністю.
- Взагалі майже у кожному творі (романі, оповіданні і графічному романі) Ніла Геймана є “не зовсім люди”. Щоб описати їх поштучно, потрібен окремий огляд, тож тут ми просто порадимо читати цього класного автора і згадаємо деякі найвідоміші твори. У романах “Американські боги” (українською видано КМ Букс в 2017 році) та “Дітлахи Анансі” (українською видано КМ Букс в 2019 році) старовинні і сучасні боги, а також їхні родичі вільно живуть межи людей (ще й влаштовують розбірки!). В прекрасному романі “Небудь-де” (українською видано КМ Букс в 2017 році) герой потрапляє в так званий Долішній Лондон, де, зокрема, зустрічає янгола, ламію, пару хтонічних сутностей і дівчину, що здатна відкрити двері будь-де. Та всі вони виглядають як люди… майже. У книжці “Океан в кінці дороги” головний герой зустрічає дівчинку Летті, яка, здається, не зовсім дівчинка і не зовсім людина, через що діти потрапляють у страшні і небезпечні пригоди.
_____
Чимало незвичайних людей можна зустріти і в творах сучасних українських авторів:
- 2117 рік. Поруч зі звичайними людьми живуть покращені – генетично модифіковані, котрих так і називають “геники”. Вони розумні, сильні, гарні, проте – безжальні (але не усі). Зрозуміло, розгоряється конфлікт, який описаний у романі “Нова людина” Наталки Ліщинської (виданий “КМ Букс” в 2016 році).
- На “не зовсім людину” перетворюється Олександр Тюрин – головний герой роману Світлани Тараторіної “Лазарус”(КМ Букс, 2018 рік). Після своєї фізичною смерті Тюрин отримує певні переваги “відживленого” – майже безсмертя. Але бісить цей трупний сморід, та й шкіра синіє. Оточують Тюрина кияни, серед яких теж чимало “не зовсім людей” – і навіть зовсім не Homo sapiens.
- П’ятірка вітчизняних “не зовсім людей” із міжавторського проєкту “Агенція “Незалежність” (видано “НК-Богдан”, 2021 р. до 30 річниці відновлення Незалежності України) – збірки оповідань 30 сучасних українських авторів про вітчизняну неурядову організацію з одноіменною назвою, яка таємно боронить Україну та спрямовує її історію тим шляхом, який знаємо ми усі. Однак темна закуліса цієї історії добре відома лише:
Полковнику – таємничий керманич агенції, якого ніхто не бачив, однак кожен агент чув його голос у своїй голові.
Іскрі – дівчині, що чудово вміє генерувати електромагнітний імпульс, який виводить з ладу електромережі, аналогові ґаджети та заряджає акумулятори.
Скелі – колишньому військовому, який став піддослідним у програмі створення надсолдатів, внаслідок чого володіє надзвичайною силою (може підняти танк чи пробити бетонну стіну).
Чайці – милій дівчині-”бовтушці”, надзвичайний скіл якої полягає у здатності заговорити будь-кого, та так, що людина буде рада допомогти – від видати таємну інформацію до вистрілити собі у голову.
Примарі – привиду Олеського замку, що з однаковою легкістю проходить крізь бетонні стіни, якщо ті ще лишилися після зустрічі зі Скелею 🙂 чи ненадовго “орендує” чужі тіла. - Ще одна українська супер-команда постає перед читачами у оповіданні “Добрі друзі” (авторка Пекур Катерина) з міжавторської антології Літавиці “31”: це “Український Клуб Садівників”, союз дев’яти духів знаменитих українців, які, втім, поводяться так, що вчителі історії могли би посивіти! У цьому оповіданні члени вирішили підготувати подарунок своїй колезі, Лесі, а для цього сполохали ціле кладовище! Ще один втілений дух Лесі Українки змінює долю антимайданівця в оповіданні Ольги Ткач “Знайоме обличчя” (його також можна прочитати у цій антології). У іншому оповідані антології, “Вогник в степу” Макса Пшебильського, герою в зоні АТО допомагає дивний боєць, який стріляє стрілами, що беруться ніби нізвідки – але не може торкнутися заліза. Та і в багатьох інших оповіданнях антології “31” можна знайти цікавезних не зовсім людей!
- В іншій міжавторській збірці, антології українського фентезі “Через воду і вогонь” від журналу “РБЖ Азимут”, є оповідання “Без крил” Наталії Кондратенко. Там з’являється віла, водяний дух, яка обирає людське життя у сучасній Україні – проте зберігає деякі свої сили. Вони драматично знадобляться їй під час бойових дій під Бахмутом. В іншому оповіданні цієї збірки, “Творчий підхід” Анастасії Гетьманської, розгортаються пригоди чорта Інокентія, який у подобі людини має виконати робоче завдання в Києві. Проте справи приймають такий оборот, що й чорту стає важко. У оповіданні “Вогневиця” Тетяни Левченко головний герой, шахтар, зустрічає у шахті дівчину, яка насправді є духом-Вогневицею. Головні герої “Вовчої ночі” Вікторії Штепури – нащадки старовинних родин козаків-характерників, які здатні перетворюватися на вовків і в звірячій подобі переноситися в минуле.
- Ще одна міжавторська збірка від “РБЖ Азимут”, антологія міського фентезі “Серце міста” відкривається оповіданням “Серце чорта” Катерини Пекур, де в сучасних Черкасах – в людській подобі – мешкають прадавній перелесник й могутній злидень. У вигляді звичайної жінки вулицями ходить й сама Смерть. А родичі головного героя, чорта-перелесника, хоч наполовину й люди, але теж “з особливостями”. Приміром, піврічний онук чорта розмовляє і поводиться, як школяр! Подібна історія відбувається і в оповіданні Лариси Іллюк “Вихід”, де неохайний луцький пенсіонер виявляється старезним болотяником. На щастя, у нього є цікавіші плани, ніж шкодити людям. В гумористичному оповіданні Анни Павленко “В селі нині неспокійно” головного героя теж спіткала зустріч з не зовсім людиною – та ще й не однією! В запустілому родинному селі він знаходить бабцю, яка вмовляє його їхати додому і буденно розповідає, яка нечисть живе навкруги. Та й сама бабця давно мертва, і автобус, який ходить “на велику землю”, непростий! У оповіданні Макса Пшебильського “Тяжкі будні” антагоністами головних героїв виступає прадавнє зло, що дуже схоже на людей, але ні – це не люди. Окрім того, побіжно зустрічається інша дивна хтонь, на кшталт щезників (але не тих, до яких усі звикли).
- В збірці “VОЇN. Фантастика українського спротиву” від “РБЖ Азимут” є оповідання Вікторії Штепури і Алли Марковської “Як спіймати колобка на мінному полі”, де на території ОРДЛО у вигляді людей з’являються двійко міжзоряних драконів-перевертнів, здатних підживлюватися радіацією і трансформувати хімічні елементи. І коли одного з них намагаються посадити “на підвал”, загарбники отримують вельми неприємні сюрпризи. Герой оповідання “Антивірус” Вікторії Штепури – звичайний прикарпатський школяр, котрий насправді є симбіонтом потужних фагів. Мікроскопічні створіння, які мешкають в його тілі, спроможні не лише лікувати будь-які вірусні захворювання, але й перетворюватися на нищівну зброю проти окупантів. Головний герой “Подвійного дна” Макса Пшебильського на вигляд людина, проте має надзвичайні здібності, як і його брат та інші бійці спецзагону. У оповіданні “Білим по білому” Тетяни Левченко та Макса Пшебильського діє спецзагін українських військових, де кожен боєць наділений надзвичайними здібностями.
- В збірці “Найкраща українська фантастика-2019”(НУФ-19) від “РБЖ Азимут” можна зустріти цікавих генетичних модифікантів, які виглядають як люди, проте насправді ними не є. В оповіданні Юлеса Скели “Річку перескочити” земні вояки-трансформери зустрічаються з інопланетними істотами, які також здатні набувати людську подобу, тож відрізнити “своїх” від “чужих” виявляється непросто. В оповіданні “Театр екстремального жанру” Вікторії Штепури головна загроза людству – Сині Змії. Це мутанти роду гомо сапієнс, які зовні виглядають як люди, проте можуть перетворюватися на страхітливих монстрів і є суто паразитичною формою життя. А в оповіданні “Лісник” Ольги Ярмуш головний герой, що допомагає людям в постапокаліптичному Поселенні, виявляється представником іншої раси з паралельного світу.
- В авторській збірці Юлеса Скели “Інший принцип” від “РБЖ Азимут” окрім вояків, що перекидаються на котів, і марсіян, здатних перетворюватися на людей (оповідання “Річку перескочити”), зустрічаємо також дивну форму життя, яка набуває вигляду звичайної маленької дівчинки з надздібностями в оповіданні “Маленька Принцеса”. А в оповіданні “Г’юманти Наталії” бачимо цілу цивілізацію розумних скатів-г’юмант, що походять від людей – розвідників планети Наталія. Це оповідання можна також прочитати в збірці “Зіркоходи” від того ж таки “РБЖ Азимут”.
- У збірці “Жах із глибин” від “РБЖ Азимут” у оповіданні Макса Пшебильського “Шляхтич” діє ветеран АТО, що після Іловайського котла отримав надздібності.
________________
А які ще історії про «не зовсім людей» – зарубіжні і українські – ви пригадуєте?
________________
Корисні посилання
- Цикл “Фундація” на сайті КСД https://bookclub.ua/authorbooks/ayzek-azimov-books/
- “Хроніки Амбера” на сайті видавництва “Навчальна книга – Богдан” https://bohdan-books.com/catalog/book/137235/ та https://bohdan-books.com/catalog/book/137236/
- Ден Сіммонс на сайті видавництва “Навчальна книга – Богдан” https://bohdan-books.com/author/121931/
- Філіп Дік на сайті Комубук https://komubook.com.ua/books/chy-mriyut-androidy-pro-elektronnyh-ovec-philip-dick
- “Добрі передвісники” Н. Геймана і Т. Праттчета на сайті КМ Букс https://kmbooks.com.ua/book?code=733584
- Твори Ніла Геймана на сайті КМ Букс https://kmbooks.com.ua/catalog?authors=%D0%9D%D1%96%D0%BB%20%D2%90%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D0%BD
- Збірка “Агенція Незалежність”на сайті НК Богдан https://bohdan-books.com/independence/#other-books
- “Межа людини” Наталки Ліщинської на сайті КМ Букс https://kmbooks.com.ua/book?code=699647
- “Лазарус” Світлани Тараторіної на сайті КМ Букс https://kmbooks.com.ua/book?code=735324
- Всі збірки “РБЖ Азимут” (“Через воду і вогонь”, “Серце міста”, “VОЇN. Фантастика українського спротиву”, “НУФ-19”, “Інший принцип”, “Зіркоходи”, “Жах із глибин”) можна замовити через приватні повідомлення Тетяні Левченко https://www.facebook.com/tetjana.levchenko
- Антологія сучасної фантастики “31” на сайті Літавиці https://litavytsia.com/product/31/
Поділитися
Інші статті з цієї серії:
Де живуть дракони
Цим оглядом ми розпочинаємо спільний проєкт з Державною бібліотекою України для юнацтва. Часто буває так, що нам сподобалась якась книжка чи серія, а вона вже
Історії про тварин, або Коли ще звіри говорили
Продовжуємо наш спільний проєкт з Державною бібліотекою України для юнацтва. На цей раз у фокусі – розумні тварини у фантастичних творах, а також розумні раси “інших порід звірів”! Мяу!
Перші десять контактів
Продовжуємо наш цикл книжкових оглядів. На цей раз запрошуємо до розмови про зустрічі з чужопланетянами та наслідки таких зустрічей.
Віруси і бактерії, або Фантастична чума
Цього разу звернемось до дуже знайомого фантастичного припущення, буквально з нашого сьогодення. Це пандемії різноманітних хвороб у світі фантастики. Від Джека Лондона до Стівена Кінга. І не тільки!
Україна в фантастиці далекого зарубіжжя
Де і як у західній фантастиці згадували про Україну? У цьому огляді ми зібрали 22 приклади. Дивних міфів і уявлень про нас, на жаль, не бракує!
Воно повсюду, або Українське міське фентезі
Українське міське фентезі переживає наразі бурхливий розвиток – і вже потребує окремого огляду! Давайте разом знайомитися з цими історіями!