Розширення клепсидри (казка до Вепроночі)

Discworld Hogswatchnight tribute

***- Кількість запитів на об’єкт уп’ятеро перевищила критичну масу, – повідомила Сірі.
Смерть роздратовано забарабанив пальцями по екрану:
– Що ж це за об’єкт, що його всі до мене посилають? Сьюзан, перевір-но: останні знаки “ВВП-1952”.
Вона потрясла клепсидру:
– Ще трохи лишилося… років на десять, мабуть.
– Ого! Тут є навіть пересланий запит від Святого Миколая – діти просять в подарунок знищення цього типа. Давно такого не зустрічав… Сходи́-но глянь на того кошмарика.

***
– Ні-ні-ні! Тільки не сьогодні! – заволав лисий коротун, щойно Сьюзан з’явилася у бункері. – Сьогодні ж Різдво! Благаю, Бога ради! Я віруюча людина – для мене це дуже важливо, розумієте?
Помічниця Смерті скептично насупилася:
– Хіба ваша церква не через два тижні святкує?
– Так-так, звісно. Давайте домовимося: дайте мені ще два тижні, будь ласка. Я ще не завершив свою місію на цій землі, розумієте? Це дуже важливо, для всього людства…

***
– Уявляєш, цей нікчема намагався сунути мені хабаря, – пирхнула Сьюзан.
Вона застала Смерть посеред засніженого поля, побитого воронками та засипаного уламками й тілами.
– Схоже, саме він підкидає нам скільки роботи останнім часом.
– Дурна робота, – Смерть сплюнув на сніг. – Тільки клепсидри псує.
Він продемонстрував помічниці майже повний годинник: скляне горлечко почало розширюватися – і випустило увесь пісок до нижньої чаші за лічені миті.
– Померти на саме́ Різдво – яке благословення, – юний парамедик втомлено посміхнувся і заплющив очі.
– Він мав запасу ще років на шістдесят, – Смерть злісно копнув ногою обгорілі двері вантажівки, на яких ледве проступали обриси червоного хреста. – Пошли до того об’єкта “ВВП” Смерть Щурів.
Під ногами почувся обурений писк.
– Не ображайся. Ніхто й не думав прирівнювати того нахабу до твоїх шляхетних клієнтів. Просто я зараз не маю на нього часу.
– Писк-писк?
– Ні, Сьюзан отримає інше завдання, – Смерть повернувся до помічниці. – Сходи до скляра, замов пару тисяч клепсидр для нових українців. І нехай робить їх із загартованого скла – щоб були достойні народжених у війні.