11 Березня, 2023
Останній танок Срібнолистки
Повернутися до конкурсу: ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ – Фантастичні рослини і як з ними жити
Текст оповідання видалено на прохання Автора
Повернутися до конкурсу: ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ – Фантастичні рослини і як з ними жити
Дякую, Волод.
Та я не зовсім погоджуюся з тим, що “тил помахав воїнам руцею”. Тил теж докладає чималих зусиль, аби наблизити нашу перемогу.
Що ж до Срібнолистки, то це не “стокгольмський синдром”, а бажання виконати своє призначення.
Удачі Вам на конкурсі!
Сподобалось оповідання, динамічне, є відчутний гострий конфлікт, незвична головна героїня.
Fantaser, дякую за відгук!
Приємно, шо оповідання сподобалось.
Удачі на конкурсі!
На жаль, не зрозумів мотивації ні Духа, ні Срібної…
Дух може хотів розмноження Срібної? А чому це не планувалось ним… ніяк…?
Срібній може дуже хотілось комусь помогти і вмерти? А чому для цього не знайшлось хоч когось, кого завгодно кращого, аніж родичі(?) серійного вбивці…?
А що з цього приводу мають думати вбиті “в процесі” рослини???
Волод, дякую за відгук.
Насправді відповідь на більшість цих запитань є в тексті.
Срібнолистка вирішила пожертвувати собою заради допомоги жінці-воїну. Як на мене, це не найгірший вибір.
Так… Воїнам згодились би срібні. Але ж не одній – а сотням тисячам. Майже всім хто у війську. Всім хто вже давно відчуває як тил ніби помахав їм руцею: “воюйте, воюйте, безмінно і безстроково, без ротацій, відпусток, демобілізацій, і навіть пристойних реабілітацій після поранень…”
Розумію, що Срібна не могла навіть уявити такі людські особливості.
Бо у лісі жвавий обмін поживними речовинами. І там від навали відбиваються всі разом.
Але все одно не розумію як у неї так стрімко розвинувся “стокгольм.синдром” до рослиновбивці.
І, знову ж, як людина – я на боці Духу Лісу, якщо він хотів, напр., виростити сотні тисяч Срібних, яких би вистачило, на сотні тисяч солдатів…
Що сподобалося:
– головний герой – рослина, і події подаються з її точки зору; помітно, що автор любить рослини; а якщо не любить, тоді він подвійно талановитий (вона – думаю, це написала жінка);
– місцями написано дуже красиво і образно;
– назва твору гарно обігрується у фіналі.
Що не сподобалося:
– трохи наївно і по дитячому: усі ці імена рослин і тварин та їхня антропоморфність;
– моментами занадто пафосно; наприклад, монолог батька чи опис Марини…;
– твір потребує повторного прочитання, для того, щоб скласти в голові цілісну картинку; часом це буває плюсом, але не цього разу, бо твір не викликає негайного бажання його перечитати.
Враження неоднозначні.
Olexandr M, дякую за відгук!
Гарне оповідання. Мені сподобалася мораль. Срібнолистка шукає сенс життя, а дізнавшись – не боїться навіть померти заради нього. Я щиро дякую, Вам авторе, за таку глибоку думку. Але текст видався трох непропорційним: гарний початок, та в середині напруга спадає і обірваний кінець. Може, варто було більше розкрити переживання Марини, або показати як вони вразили Срібнолистку. Звичайно, це лише моя думка, можливо, я щось не зрозуміла у Вашому задумі. В будь якому разі, твір залишає приємне враження. Щиро дякую Вам.
Тетяно, щиро дякую Вам за відгук і поради!