Найкращий подарунок

– Любий, а давай зараз попросимо у Святого Миколая подарунок? 

Чорнява жінка лагідно поправила пасмо синового волосся, що впало на очі.

– А я вже написав листа.

– Я знаю, але святі люблять, коли з ними розмовляють, вони нас завжди чують.

– Ну, – хлопчик вагався лише одну мить, – Святий Миколаю, я вже писав тобі, що хочу машинку на пульті керування, як у Руслана з мого класу, тільки швидшу. І більшу.

– Це твоє найбільше бажання? – пильно подивилася жінка в синові очі.

– Так, най-най більше! Я про таку вже півроку мрію.

– А може краще попросимо у Миколая, щоб він допоміг закінчити війну? Щоб тисячі тат, які зараз захищають Україну на фронті, повернулися і обійняли своїх дітей на свято. Навіть у тебе в класі є такі, невже не хотілося б для них такого подарунку?

Хлопчик задумався. 

– Хотілося б, звісно. Яринка зовсім сумна останнім часом. Але я зможу розвеселити її, дозволивши покерувати машинкою, – з ентузіазмом закінчив Єгор.

– А якби довелося вибирати між татом та іграшкою, що б вибрав ти?

– Але ж мій тато вдома.

– Так, твій тато вдома, – жінка зітхнула і знову поправила хлопчику неслухняне пасмо.

– На добраніч, любий, – поцілувала синове чоло і вийшла.

Наступного ранку Єгор танцював від радості, отримавши довгоочікувану машинку. Вона була більша і швидша, ніж у Руслана, і навіть могла перевертатися на дах. Ото галасу наробить завтра у школі. Цілий день хлопчик грався новою іграшкою і намилуватися не міг. Щастю не було меж.

А наступного ранку першою, кого помітив у класі, була заплакана Яринка. Єгор відклав бажання негайно похвалитися іграшкою і підійшов до однокласниці.

– Привіт.

Дівчинка лише кивнула, витираючи сльози зі щік, які ніяк не могла зупинити.

– Чого ти плачеш? 

– Мій тато в лікарні. Підірвався на міні вчора. 

– Але ж він видужає? Якщо в лікарні, отже його полікують і він повернеться додому.

– Мама поїхала до нього, а у нас поки що бабуся. І я почула, як вони говорили по телефону. Стан тяжкий. Він може й не повернутися.

Єгор замовк. Дивився, як народжуються сльозинки в очах дівчинки і течуть, течуть, течуть по збілілих щоках.

– Учора було велике свято, але мама казала, що святі чують нас завжди. Давай попросимо Миколая, щоб твій тато видужав – він допоможе. А поки ти чекатимеш, ось, тримай подарунок, – і хлопчик простягнув Яринці коробку з машинкою.