Миколайка 2022

Святий Миколай іде українськими селами, містами та містечками. Де б він не побував — ставить незримі генератори добра. Заправляє їх дитячими посмішками та теплою кавою, дружніми розмовами та вечірніми посиденьками, перевіряє, чи працюють системи солодких снів, чи перемикаються реле гарних вчинків і корисних справ. Вмикає на повну потужність. І бродячі коти підходять до тих генераторів, обнюхують недовірливо зашкрубілими носами та влягаються поруч — трошки погрітися в теплі та світлі. А коли люди проходять повз ті генератори, то відчувають, як легшає на серці і розвидняється темрява.

Святий Миколай іде лінією фронтового зіткнення. Замість довгого тулупа на ньому сучасний піксель, очі вдивляються у темряву через тепловізор. Він несе та розставляє по окопах потужні генератори хоробрості та завзятості, любові до вітчизни, заправляє їх палкістю, що лине до сердець захисників і захисниць. І від того посмішки з’являються на обличчях вояків, лунають пісні та жарти, випрямляються згорблені спини, розправляються стомлені плечі.

І за лінію фронту, до спраглих за надією українців, що поневіряються в окупації, теж заходить Святий Миколай. Генератори віри та надії несе він туди, а ще, повагавшись трохи, докладає жовтих свічечок, які втамовують біль та палають від того блакитним полум’ям ненависті до ворогів. Українці розуміють, що вітчизна не покинула їх, що вона повернеться, принесе світло, нагодує голодних, зігріє змерзлих.

Святий Миколай йде Україною.

Працюють генератори.

Падає сніг.