Лесиковий сон

   Лесик простягнув руку з великою дерев’яною ложкою до миски з кутею, аби зачерпнути теплої ще, запашної різдвяної смакоти, на яку він чекав цілий рік. Аж тут миска як загудить, як завертиться, наче дзига, а тоді каже грубим голосом: 

— Не смакувати тобі, Лесику, куті, допоки не виправишся й не зробиш домашнього завдання, за яке отримав погану оцінку! 

   Лесик відсахнувся й від подиву мало не впав зі стільця: миска не досить того, що розмовляла, так ще й спорожніла!

— Яке таке завдання? — спитав хлопчик. Хоча… він уже починав розуміти, в чому справа. 

   Він нещодавно не виконав домашнє завдання з рідної мови про прислів’я та приказки, то ж замість солодкої куті тепер облизуватиме порожню ложку. 

   Миска суворо поглянула на Лесика, а тоді трохи м’якшим тоном промовила:

— Ну гаразд, оскільки сьогодні свято, дам я тобі куті наїстися, але ти повинен її сам приготувати.

   Лесик замислився. Готувати кутю він не вмів, він її вмів тільки їсти.

— Не журися, — провадила далі миска, — я ж чарівна миска, то варитиму її сама, а ти тільки закидай у мене те, що бажаєш. А зробимо ми ось як: за кожне прислів’я, яке пригадаєш — новий інгредієнт. Годиться? Розпочинаймо! Що найголовніше в твоїй страві? 

— Я знаю! — вигукнув радісно Лесик, — Пшениця! «Яка пшениця, така й паляниця»! 

   Вжух — тут вмить у мисці пшеничка запарувала.

— Продовжуй, — вимагала далі миска.

— «Сім літ мак не родив, а голоду не зробив»!

— Молодець! — похвалила миска. — Тепер і мак у твоїй куті є.

   І насправді, кутя запахла перетертим маком, та так смачно, що Лесик мало слиною не вдавився.

— «Не розіб’єш горіха, то не з’їси зернятко», — з усе більшим запалом видавав Лесик, а тоді просто кулею вистрілив: «На язику мед, та під язиком лід»! 

  — От бачиш, — промовила повна куті миска, — чому б оце тобі самому завдання не робити, коли голова на плечах є! Соромно!

   Лесик почервонів, але видно було, що він аж світився від подвійного задоволення: і завдання виконав, і кутю їсти буде!

*****

   Наступного ранку Лесик бігав по хаті веселий та гомінкий, жартував та посміхався, а ще влучно відповідав на різні теми прислів’ями.

— Чого він сьогодні такий моторний? Звідки стільки енергії в нашого Лесика? — дивувалася мама.

— Мабуть, кутя, — з серйозним виглядом відповів тато, — Вуглеводи…