Мирко ледве брів у темряві, однією рукою притримуючи поли плаща, а іншою пригортаючи до себе квітучий вічник. От же забаглося цій рослині буяти на болотах і цвісти в найдовшу ніч року. Навіть у дощовий грудень. Минулорічна квітка засохла, поки він, мов останній невдаха, шукав інший компонент для еліксиру – іскру світляка. Нещодавно таки поталанило знайти одну, майже згаслу, у старій печері. Тепер у нього буде зілля!
Від темені довкола на душі стало ще чорніше, ніж зазвичай, а від мокви – мулько і млосно. Чаклун грузнув у багні, але не сповільнював кроку. До гір, додому. Лише б вибратися з цього мерзенного лісу!
Аж раптом попереду й угорі – світло. Мирко пішов на нього, а за хвилю уздрів, що то високо на дереві сяє будиночок чарівниці Світлани. Мов маяк. І те світло покликало його пересидіти бурю.
Видерся ковзькими щаблями, без стуку ввалився у двері з вузького поріжка. І отетерів. У хатині було повно світляків! Він давно збився з ніг, вишукуючи у печерах лігво цих маленьких сяйливих дракончиків, а знаходив лише старі шкаралупки їхніх яєць.
Посеред мерехтіння їхніх крил стояла господиня дому і наливала в піалу чай.
– То от куди вони всі поділися! – вигукнув Мирко, впустивши таким трудом добутого вічника.
Сяйво хвилею відступило до вікон, наче маг приніс із собою ніч. Світлана озирнулася, глипнула на нього, потім на рослину біля його ніг, а за мить завченим рухом добула чарівну паличку і стала до оборони.
– Ніхто не посміє кривдити моїх гостей!
Але коли він знічено застиг, зм’якла.
– Це через тебе світляки переховали до мене дитинчат. Ти ловив їх.
– Але мені потрібна лише іскра…
– Заспокойтеся, малечо, – Від її слів сяйлива хвиля наступила і зімкнулася за спиною мага, не торкаючись його. – Ось, учись, як добувають іскри, – Чарівниця простягнула долоню, й на ній тут же опинився дракончик. Під лагідними пальцями Світлани замуркотів і засяяв ще яскравіше, а за хвилю злетів, лишивши на тендітних руках із десяток дрібних світлинок-лусочок. – Маєш куди їх покласти?
Мирко вже два роки носив із собою банку, в якій хотів поневолити світляка. І коли такі жадані іскорки опинилися на її дні, збагнув, що воліє згоріти від сорому.
– Може, чаю? – усміхнулася Світлана. А світляки чемно поступилися йому кріслом.
Уже перший ковток шипшинового напою зігрів Миркову душу більше, ніж будь-коли вдавалося свіжому еліксиру радості.
About The Author
Іскра радості: 12 коментарів
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Вболівала за цей текст від початку конкурсу. Дуже цікавий задум! Не очікувала зустріти улюблених міфічних істот саме в такому втіленні. Натхнення!
Щиро дякую! Теж дуже їх люблю, тому вважаю, що драконів має бути багато і різних 🙂 Із ними світ стає затишнішим)
Натхнення навзаєм!
На місці Мирка я до тієї Світлани добре придивився б! Якщо дракончик муркотить та сяє від її лагідних пальців, то чоловік і поготів отримає казкове задоволення! 🙂
P.S.: Авторе, якщо у Мирка нічого з тією панночкою не вийде, то дайте мені її адресу. Також мрію попити її запашного шипшинового чаю. Мені навіть чарівних іскорок не треба…
Ох, що вам сказати з цього приводу…
Світлана – панна норовлива. А що ніжна та поблажлива до дитинчат світляків, то не значить, що Миркові пощастить так само.
Та й знаєте, маги – то геть інший світ, із ними може бути всяко.Пригадалися рядки з давньої гуморески: “що для німця добря цяця, те в Полтаві – смерть”
Але раптом ви пан не з лякливих і з наполегливих, про адресу Світлани поговоримо після конкурсу)
Вітаю, авторе!
Просто цікаво – а який же еліксир мав приготувати Мирко)
Загалом гарна історія, сподобалася.
Успіхів та наснаги!
Вітаю!
Щодо відповіді на ваше запитання, вона є в тексті. Докладно в останньому реченні)
Дякую і бажаю успіхів!
Вітаю, Авторе!
Гм, може, хоч тепер маг збагне, що добре товариство чудодійніше всякого еліксиру?
До речі, цікавий спосіб добування іскор – аж самій так захотілося 🙂
Натхнення та успіхів!
Я також на це сподіваюся 🙂
Дякую за відгук і теж бажаю удачі!
Цікавий світлий душевний твір! Приємного конкурсу)
Дякую!
Яка світла мініатюра про Світлану та світлячків ) Іскрую від радості ) Дякую!
І удачі на конкурсі!
Клас! Радію, що іскорка передалась через оповідання!
Біжу пестити світляків, аби мати про запас 🙂
І вам успіхів, якщо берете участь!